Баликлея

Одне з небагатьох поселень в Україні, що належить до Черняхівської культури. Звістки про Баликлей ідуть від давньої доби. В усіх виданих у світ редакціях татарських ярликів на українські землі згадується Баликлей[1]. Твердиня мала чимале значення в боротьбі з татарами в 15-16 ст. Бернард Претвич, відомий оборонець від татар в Речі Посполитій, що саме тут, на Бузі біля перелазів, нижче Чапчаклею він перехоплював татарські[1] ватаги. Біля цього замку йшла одна з гілок Кучманського шляху, яким у 16 — першій половині 18 століття користувалися кримські і ногайські татари для розбійницьких нападів. Марцін Бельський, польський історіограф того часу також пише, що «Balaklei, gdyby oprawiono, ktory lezy nad Czapczakieiem rzeka, 9 mil od Ocsakowa, nie takby latwie tarn tedy wazyli sic Tatarowie do nas chodzic, zwlaszczna Czarnym slakiem, ktory od Czarnego lasa tak jest nazwany»".[4] Тобто, якщо б цю фортецю відновити і залишити там залогу — це стало б значною перешкодою для татар.

Важливість замку розуміли і в протилежному таборі. Так, військовий діяч Польщі того часу Станіслав Жолкєвський вказує, що тодішній беглербек (титул правителя провінції в Туреччині) хотів би відновити цей замок, однак не може через суворі зими.[1]

Мапографічно перше описав цю фортецю Боплан, помістивший її в гирло однойменної річки, що відповідає дійсності. (на сьогодні річка Чачиклея майже пересохла).

Фортеця досі практично не досліджена. Легальні розкопки проводили лише двічі: в 1960-х і 1980-х роках. Наприкінці 2010-х пам'ятка стала жертвою чорних археологів: до неї навідались грабіжники з металошукачами та навіть бульдозером[3]. Держава не виділяє грошей на охорону цієї пам'ятки, а оскільки вона знаходиться за кілька кілометрів від найближчого села, то проблеми з розграбуванням є скоріше закономірністю.