Чорна археологія

Чо́рна археоло́гія — незаконне проведення археологічних розвідок, незаконне проведення пошукових робіт на об'єкті археологічної спадщини, знищення, руйнування або пошкодження об'єктів культурної спадщини.

Історик Ігор Западенко грає роль «чорного археолога» на відзначенні Дня археолога у Меджибізькій фортеці

Словосполучення «чорна археологія» є неофіційним, але широко вживаним поняттям. Зі справжньою археологією вона має мало спільного — археологічні знахідни вилучені із місць їх першопочаткового знаходження хоч і не втрачають свою мистецьку чи культурну цінність, проте втрачають свою наукову значимість, адже проводяться бех належної наукової фіксаці.[1][2][3], по суті, така діяльність зводиться до пошуку скарбів.

Поява самого терміну «чорна археологія» на заміну «копачам», «шукачам скарбів» тощо пояснюється зміною предмету пошуків. Якщо шукачі скарбів полювали за речами цінними з точки зору сучасної їм культури, як то вироби з дорогоцінних металів, твори мистецтва тощо, то сучасні чорні археологи не гребують тими знахідками, що цікавили раніше лише справжніх археологів. Справа, звісно, не в шукачах, які як були грабіжниками могил, так, по суті, ними і залишилися, а в тому, що змінився попит. Розвиток науки, розуміння цінності артефактів минувшини призвели до того, що керамікою, іржавою зброєю, грубими статуетками з простих матеріалів тощо почали цікавитися приватні колекціонери. Цей попит і породив чорну археологію.

Формальною ознакою чорної археології є її незаконність та аматорський характер — відсутність дозволу на розкопки, а також те, що розкопки не завжди проводять спеціалісти. Але відмінність полягає в самій суті — метою археології як науки є вивчення історії, отримання відомостей про минуле через вивчення давніх пам'яток, у той час як чорних археологів цікавлять лише артефакти минувшини самі по собі зазвичай з корисливою метою. Археологи, проводячи розкопки, збирають величезний масив інформації — місце заходження, супутні знахідки, розташування тощо. Усе це ретельно задокументовується. Розкоп можна зробити лише один раз, і, якщо не зібрати інформацію, яку можна в цей час отримати, вона буде втрачена назавжди. Шукачі ж скарбів шукають лише те, що можна продати, вони марнують навіть ті знахідки, що не мають з їх точки зору цінності, а про документування розкопок і говорити нічого.

В Україні чорна археологія є злочином, регламентованим 298 статтею КК України.[4].