Бальна сукня
Значення
Бальна сукня - це різновид жіночого одягу, який має пишну довгу спідницю та корсет.
Більшість сучасних фасонів для зручності імітують корсет, доповнюючи його декольте або вирізами на плечах. Зазвичай такі сукні носять з палатином (тобто з шаллю з дорогої тканини), плащем з капюшоном, накидкою з дорогими (от кутюр або вінтажними) прикрасами та рукавичками "оперної" довжини.
Стандартними аксесуарами до такої сукні є бальні черевички та клатч. Цю сукню можна носити з державними нагородами. Заміжнім дамам дозволяється носити діадему. Починаючи із середини 18-го століття форма бальної сукні дещо змінилась. В давнину їх носити могли заможні жінки та дівчата , адже в решти населення не було коштів для того щоб придбати собі таку сукню. Хоча штучні тканини у наш час, все ж таки, іноді використовуються, найбільш поширеними є сатин, шовк, тафта і оксамит із мереживом, перлами, блискітками, вишивкою та оборками. Найбільш доречним жіночим вбранням для урочистих подій є бальна сукня (на кшталт білої краватки для чоловіків).
Історія
В епоху Регентства (періоду в британській історії з 1811 по 1820 р.р.), вечірні сукні були формальним жіночим вбранням. Силует таких суконь був виконаний у стилі ампір, тобто: це були сукні з завищеною талією, короткими рукавами і досить вузькою спідницею. Однак у вікторіанську епоху спідниці стали більш пишними.
Вечірні сукні шилися із спідницями-кльош, що налічували багато шарів. Тому збільшення ваги спідниці призвело до розвитку криноліну. У 1850-х і 1860-х р.р. кринолін носили як зі звичайними, так і з вечірніми сукнями. Пізніше вечірні сукні, що надягалися на урочисті заходи, були замінені на "бальні".
Починаючи з 1870-х років сукні знову почали приймати вузький силует, а увага зосереджувалася на задній частині спідниці. Тому турнюр і став популярним. Наприкінці 19-го століття він зник, і спідниці знову мали «дзвоноподібний» силует.[1]
В епоху короля Едуарда, жіночі сукні мали "S"-подібний силует. Протягом 1920-х років, оздоблення на сукнях стало більш яскравим, оскільки їх почали прикрашати вишивкою із трояндами. У часи "Великої Депресії" сукні знову стали більш консервативними.
Після закінчення Другої світової війни, в 1947 році, відомий кутюр'є Крістіан Діор представив свою колекцію під назвою «New Look». Ця колекція охоплювала сукні з чітко підкресленою талією та пишними спідницями.
Для пошиття таких суконь використовувались тільки дорогі тканини. Бальні сукні знову були введені в моду. Ці сукні мали ліф без бретелей, а короткі рукави були так само поширені, як і вирізи на плечах. У наш час бальні сукні залишаються й досі найбільш вишуканим жіночим вбранням, їх носять винятково на урочисті події та бали.
Гардероб
Згідно з правилами етикету, доречним жіночим вбранням, що слід одягати на урочисті заходи, є бальна сукня.[2] Елементи дамського гардеробу включають:
- бальну сукню довжиною до підлоги.
- рукавиці мають бути "оперної довжини".
- бальні туфельки: найчастіше на високих підборах, іноді - без.
- ювелірні вироби: сережки та намисто, а от підбори та браслети не є обов'язковими. Годинник не вважається доречним аксесуаром, але він може бути використаним у тому випадку, якщо його циферблат прикритий і більш схожий на браслет.
- палатин, плащ із капюшоном або накидка замість плаща та пальто довжиною до підлоги.
- сумка-клатч або маленька вечірня сумочка.
Не є обов'язковим:
- державні нагороди - вони є доречними тільки якщо їх наявність згадується в запрошенні;
- бантики що прикріплюються шпильками до грудей;
- діадеми одягаються тільки заміжніми жінками, а також якщо подія не відбудеться у готелі.
Дебютантки
Для свого першого виходу «у світ», дебютантки одягають довгі білі сукні на кшталт тих бальних, що носили у давнину.
А ще носять довгі білі шкіряні рукавички, довжиною вище ліктя, оздоблені маленькими перламутровими ґудзиками на зап'ясті, хоча у наш час є також досить поширеними довгі рукавички з атласу.
Не дорогі ювелірні прикраси доречні саме для молодих панянок, які мають бути вперше представлені суспільству.
Примітки
- Klymchuk, V. (2019). Points system of dogs’ clinical condition with osteohondrosis dissedans. Scientific Horizons 83 (10). с. 81–85. ISSN 2663-2144. doi:10.33249/2663-2144-2019-83-10-81-85. Процитовано 15 січня 2021.
- Семененко, Любов Миколаївна (20 грудня 2016). Жіночий дискурс повісті Любові Яновської «Мій роман». Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 15. с. 249–258. ISSN 2305-3852. doi:10.31812/filstd.v15i0.181. Процитовано 15 січня 2021.