Бандуренко Євген Федорович

Євген Федорович Бандуренко (справжнє прізвище Бондаренко) народився 23 січня 1919 р. в Києві в сім'ї шевця.

По закінченні середньої школи, у 1937 році поступив на філологічний факультет Київського університету, звідки у 1939 році був призваний в армію.

Учасник Другої Світової війни.

Нагороджений орденом Червоної Зірки та медалями. Після демобілізації жив в Одесі.

Друкуватися почав 1940 року. Член СП СРСР з 1946 року.

У 1946—1954 роках очолював Одеську письменницьку організацію.

На початку своєї творчості Євген Бандуренко був відомий як автор ліричних та ліро-епічних віршів, згодом частіше виступав і у сатирико-гумористичних жанрах.

Його перу належать такі книги лірики і гумору:

• «Мечі і струни» (1945)
• «Дружба» (1948)
• «Щасливого плавання» (1951)
• «Розливсь Дніпро» (1952)
• «Південна сторона» (1953)
• «За хвіст та на сонце» (1955)
• «Веселка» (1957)
• «Усміхнімось, друзі» (1958)
• «Одним миром мазані» (1959)
• «Кому на добро, а кому під ребро» (1960)
• «Взяв би я бандуру» (1962)
• «Гомін моря» (1963)
• «Чесне гумористичне» (1966)
• «Поезії» (1967)
• «Березові припарки» (1968)
• «Струни і стріли» (1969)
• «Бальзам і сіль» (1972)
• «Вибране» (1977)

Перекладав твори білоруських (О. Зарицького, М. Танка) та болгарських поетів. Окремі твори Є. Бандуренка перекладено російською, білоруською, єврейською, болгарською мовами.

• Письменники Радянської України. 1917—1987: Біобібліографічний довідник/ Упорядники В. К. Коваль, В. П. Павловська.— К.: Рад. письменник, 1988.—719 с.
• Письменники Радянської України: Біобібліографічний довідник /Упорядник Олег Килимник.— К.: Рад. письменник, 1960.—579 с.

• Г. Д. Зленко. Бандуренко Євген Федорович // ЕСУ
• Є. М. Прісовський. Бандуренко Євген Федорович // УЛЕ