Бандурка Данило Степанович

Народився у Києві. Мати — Ганна, батько — Степан Рихлієвський — підданий Видубецького монастиря.

Данило Бандурка був зрячим Гайдамацьким бандуристом. Навчився грати на бандурі у 10 років у кобзаря Матвія Волошина в м. Богуславлі. Надалі був три роки придворним бандуристом у Київського губернатора Леонтьєва, а після його смерті в 1754 р. подався на Запорізьку Січ, де пробув шість років, «упражняясь при охотних козаках бандурною игрою», за що одержував від козаків одежу і гроші. Був приписаний до Корсунського куреня.

У 1760 р. його як бандуриста підмовили піти з гайдамаками. Спершу зимував з гайдамаками у зимівнику на річці Інгул, а далі «куди закине вольна-воленька». В гайдамацьких походах підбадьорював повстанців своєю грою і співом.

Данило Бандурка двічі ходив з козаками Корсунського, а пізніше — Стеблівського, Платнерівського, Кисляківського та Канівського куренів на Правобережну Україну підіймати народ проти польських панів. Двічі його арештовували, допитували «с пристрастием» — піддавали тортурам.

У 1761 р. був доставлений у фортецю св. Єлизавети (сучасний Кропивницький), як «запорожський гайдамака» і ув'язнений царською владою.

Дальша доля Бандурка невідома (правдоподібно, виданий барським конфедератам і страчений). За іншою версією (проф. В. Ястребова) Данило Бандурка оселився поблизу р. Ташлик, яка протікала запорозькими землями, і заснував село Бандурка[1]

• Жеплинський Б. М. Бандурка Данило Степанович // Мистецтво України: Енциклопедія в 5 томах. / А. В. Кудрицький, відповідальний редактор. — К.: «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — Т. 1 : А — В. — С. 141. — ISBN 5-88500-271.
• Лавров Ф. Кобзарі. — К.: Мистецтво. — 254 с.
• Ястребов И. В. Гайдамацький Бандурист. // Киевская старина. — 1886. — № 10.