Банківський кредит

Банкíвський кред́ит — будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату відсотків та інших зборів з такої суми (Ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність»)[1].

Різновиди банківських кредитів

Банківські кредити класифікують за такими ознаками:

  • за строком погашення — онкольні, короткострокові, середньострокові і довгострокові;
  • за способом погашення — ті, які погашають одним внеском і ті, які погашають декількома внесками протягом терміну дії кредитної угоди;
  • за способом одержання позикового відсотка — оплата в момент погашення позики, оплата рівномірними внесками протягом терміну дії кредитної угоди, оплата в момент видачі кредиту;
  • за наявністю забезпечення — довірчі позики, забезпечені позики, позики під фінансові гарантії третіх осіб;
  • за цільовим призначенням — позики загального призначення, цільові позики;
  • за категоріями потенційних позико-отримувачів — аграрні позики, комерційні позики, позики посередникам на фондовій біржі, іпотечні позики власникам нерухомості, міжбанківські позики.

Банківські кредити розрізняють за видами об'єкта куди кредит вкладається:

  • під товари і товарні документи, наприклад, залізничні (одержувач позики надає право банку у випадку неповернення позики продати товар);
  • під цінні папери;
  • під заставу рухомого і нерухомого майна;
  • для інвестицій тощо.

Крім того, банківські кредити поділяють на активні і пасивні. В першому випадку банк дає кредит, тобто є кредитором, у другому бере кредит, тобто є позикоотримувачем. Банк може входити у кредитні відносини (брати чи надавати кредити) з іншими банками та кредитними організаціями. Що стосується підприємств, організацій, фізичних осіб, то банк щодо цього нефінансового сектора завжди виступає стороною, яка надає кредит.

Банківський кредит — необхідний інструмент стимулювання господарства, без якого не можуть успішно працювати товаровиробники.

Роль держави в регулюванні банківського кредитування інноваційних процесів

Роль держави в регулюванні банківського кредитування інноваційних процесів полягає у створенні сприятливого економічного клімату для їх здійснення і забезпечення активної й ефективної взаємодії між «академічною наукою» та виробництвом. Тому завданнями держави є:

  • створення умов для активізації фінансових інститутів у інноваційній діяльності;
  • розвиток науки, підготовка наукових та інженерних кадрів високого рівня кваліфікації (науково-технічна інфраструктура);
  • державні замовлення на проведення науково-технічних досліджень;
  • ефективна податкова та бюджетна політика в сфері інноваційної діяльності;
  • забезпечення дієвості правових інститутів в інноваційній сфері.

Банківське кредитування та інноваційний розвиток

Головними точками перетину відносин банківського кредитування та інноваційного розвитку економіки є:

  • довгострокове банківське кредитування інноваційних процесів;
  • розробка та впровадження банківських новацій, що спрямовані на модернізацію відносин кредитування;
  • своєчасний моніторинг економічної ситуації та високоефективний перерозподіл ресурсів на користь пріоритетних галузей;
  • супроводження об'єкта інноваційного кредитування та заходи щодо комерціалізації інноваційного продукту.

Див. також

Джерела

Література
  1. Крупка М. І., Євтух Л. Б. Теоретичні аспекти управління механізмом кредитування довгострокових програм розвитку економіки в Україні // Фінанси України: Науково-теорет. та інформ.-практ. журн. М-ва фін. України. К.: Міністерство фінансів України (Україна). ─ 2007. ─ № 1. ─ С.43-57.
  2. Кузнєцова А. Реалії банківського фінансування інноваційної економіки // Регіональна економіка: Науково-практ. журн. Львів (Україна). ─ 2006. ─ № 3. ─ С.136-144.
  3. Уманців Ю. М. Банківська система України в умовах глобалізації святового фінансового простору // Фінанси України: Науково-теорет. та інформ.-практ. журн. М-ва фін. України. К.: Міністерство фінансів України (Україна). ─ 2006. ─ № 12. ─ С.88-100
  4. Циганов С. А., Яншина А. М. Особливості формування ринку синдикованого кредитування у країнах із трансформаційною економікою // Фінанси України: Науково-теорет. та інформ.-практ. журн. М-ва фін. України. К.: Міністерство фінансів України (Україна). ─ 2008. ─ № 8. ─ С.11-19.
  5. Чухно А. А. Природа сучасних грошей кредиту та грошово-кредитної політики // Фінанси України: Науково-теорет. та інформ.-практ. журн. М-ва фін. України. К.: Міністерство фінансів України (Україна). ─ 2007. ─ № 1. ─ С.3-16.

Посилання
  1. Закон України Про банки і банківську діяльність (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 5-6, ст.30) Верховна рада України
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.