Баня (архітектура)

Ба́ня — гранчаста або кругла в плані форма даху над куполом чи барабаном храмової споруди; іноді — те саме, що купол.

Троїцька церква у Межирічі належить до храмів так званого п'ятибаневого типу

Назва

Згідно з однією з версій, слово баня (а з ним і «банька», «банка») може бути пов'язані з прасл. *banja («лазня») через низку семантичних зсувів: «місце для миття» > «ємність для миття» > «ємність», «посудина» > «схожий елемент будови». Але ця думка поділяється не всіма мовознавцями[1].

Форми

Бані можуть мати такі форми:

  • гриб — у Візантії, кількох східних і європейських країнах
  • груша — в Україні та багатьох інших європейських країнах, елемент архітектури бароко
  • конус і парасолька — переважно в країнах Кавказу
  • півсфери — у багатьох європейських країнах
  • цибулина — в Росії та деяких країнах Південної Азії, національна риса російської архітектури
  • шолом — в Індії, Середній Азії та Київській Русі
  • обеліск — елемент архітектури класицизму та ампіру

Форми бані співіснували з наметовими покриттями і шпилями або сполучались з ними, зокрема в архітектурі бароко, чим досягались примхливі обриси й напружені силуети.[2]

Глибокий перехват під банею називається ковніром[3].

Еволюція бань давньоруських храмів

Щодо еволюції форм давньоруських бань у XIX столітті узвичаїлися стереотипи, що протрималися до кінця XX століття:

  • «візантійська» посклепінна форма купольних покриттів мала місце в більшості князівств домонгольської Русі (Київ, Чернігів, Смоленськ та ін.);
Баня на російській церкві в США
  • шоломоподібні бані переважали в домонгольському Володимиро-Суздальському князівстві, потім така форма бань була сприйнята в Тверському і Московському великих князівствах, а потім і в централізованій Російській державі;
  • цибулинні бані з'явилися (епізодично) у другій половині XVI століття (в Москві), а в XVII столітті стали масовим явищем.

У середині XX століття Б. О. Рибаков і М. М. Воронін вперше поставили під сумнів ці стереотипи. На рубежі XX і XXI століть ряд їх припущень обґрунтував С. В. Заграєвський. Сучасний погляд на генезис давньоруських бань такий:

  • у домонгольський час повсюдно (в тому числі і в північно-східній Русі) поширені найпростіші посклепінні покриття, існування будь-яких декоративних купольних покриттів не доведено;
  • з другої половини XIII до кінця XVI століття повсюдно поширені цибулинні бані, в тому числі в шатровому зодчестві XVI століття. Посклепінні покриття домонгольського часу теоретично могли зберігатися на деяких другорядних храмах, але до кінця XVI століття вони вже були повсюдно замінені на цибулинні. Існування будь-яких інших форм купольних покриттів (шоломоподібного, парасолькового, конусоподібного та ін.) не доведено.
  • з кінця XVI до середини XVII століття повсюдно поширені цибулинні бані, в тому числі в шатровому зодчестві, існування будь-яких інших форм купольних покриттів не доведено.
  • із середини XVII до кінця XVIII століття на багатьох храмах цибулинні бані замінюються шоломоподібними з метою стилізації «під старовину», в більшості випадків через кілька десятиліть на цих храмах знову зводяться цибулинні бані.

Відповідно до сучасних уявлень, цибулинні бані були винайдені в Стародавній Русі без будь-яких зовнішніх впливів або запозичень (ніде в світі цибулинні бані не з'явилися раніше, ніж на Русі).

Галерея
  • Грушеподібні куполи у Києві характерні для української архітектурної традиції
  • Грушеподібний бароковий купол у Ніжині
  • Грушеподібні куполи, Вінниця
  • Грушеподібні куполи, Чернігів
  • Грушеподібні куполи, Прага, Чехія
  • Шоломоподібні куполи, Зимне, Україна
  • Напівсферичний купол сполучений з цибулястим завершенням, Андріївська церква, Київ
  • Цибулясті бані, Росія
  • Конусна баня церкви Святого Саркіса в Аштараку, Вірменія
  • Півсферична баня собору Санта-Марія-дель-Фйоре, Флоренція
  • Гранована цибулинна баня, будинок Сікачова, Павловський Посад
  • Пірамідальна баня, Копенгаген

Див. також

Примітки
  1. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці. — 572 с.
  2. Тимофієнко В. І. Архітектура і монументальне мистецтво: Терміни та поняття / Академія мистецтв України; Інститут проблем сучасного мистецтва. — К. : Видавництво Інституту проблем сучасного мистецтва, 2002. — 472 с. — ISBN 966-96284-0-7.
  3. Ковнір // Тимофієнко В. І. Архітектура і монументальне мистецтво: Терміни та поняття / Академія мистецтв України; Інститут проблем сучасного мистецтва. — К. : Видавництво Інституту проблем сучасного мистецтва, 2002. — 472 с. — ISBN 966-96284-0-7.

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.