Барабуля звичайна

Барабуля звичайна, або Султанка звичайна (Mullus barbatus) — цінна промислова риба родини барабулевих (Mullidae).

?
Барабуля звичайна

Барабулька звичайна з Греції
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Підцарство: Справжні багатоклітинні (Eumetazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Клас: Променепері (Actinopterygii)
Підклас: Новопері (Neopterygii)
Інфраклас: Костисті риби (Teleostei)
Ряд: Окунеподібні (Perciformes)
Підряд: Окуневидні (Percoidei)
Родина: Барабулеві (Mullidae)
Рід: Барабуля (Mullus)
Вид: Барабуля звичайна
Mullus barbatus
Linnaeus, 1758
Синоніми
  • Mullus barbatus barbatus Linnaeus, 1758
  • Mullus ruber Lacepède, 1801
  • Mullus barbatus ponticus Essipov, 1927
  • Mullus ponticus (Essipov, 1927)
Посилання
Вікісховище: Mullus barbatus
Віківиди: Mullus barbatus
EOL: 1156454
ITIS: 169419
МСОП: 198673
NCBI: 37007

Характеристика

Рисунок султанки

Тіло видовжене і стиснуте з боків. Довжина до 33,2 см,[2] зазвичай до 20 см (у Чорному морі до 22 см).[3] Максимальна відома вага до 680 г.[2] Спинний та анальний плавці короткі, хвостовий — віделкоподібний. Голова велика з різко опускаючимися, майже вертикальним рилом і високо посадженими очима. Маленький рот, розташований у нижній частині голови, має маленькі зуби-щетинки, з підборіддя звисають два довгих вусики. Тіло нерівномірно забарвлене червоним кольором, черевце сріблясте, із світло-жовтими плавцями.

Ареал

Султанки в Чорному морі

Поширений у Середземному морі, північно-східній Атлантиці від Скандинавії до Сенегалу, також у Чорному і південній частині Азовського морів. Живиться безхребетними і дрібною рибою. Найбільші промислові скупчення султанки бувають навесні (кримське узбережжя і Керченська протока) та восени (узбережжя Кавказу).

Підвиди

Вид містить два підвиди:

Література

  1. Carpenter, K.E., Smith-Vaniz, W.F., de Bruyne, G. & de Morais, L. (2015) Mullus barbatus: інформація на сайті МСОП(версія 2015.4) (англ.) 17 липня 2014
  2. Filiz H., 2011. A new maximum length for the red mullet, Mullus barbatus Linnaeus, 1758. Biyoloji Bilimleri Araştírma Dergisi 4(2): 131–135.
  3. Hureau, J.-C., 1986. Mullidae. p. 877–882. In P.J.P. Whitehead, M.-L. Bauchot, J.-C. Hureau, J. Nielsen and E. Tortonese (eds.) Fishes of the north-eastern Atlantic and the Mediterranean. UNESCO, Paris. Vol. 2.

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.