Баран Валерій Григорович

Народився 1 липня 1954 року в с. Самійлівка Козелецького району Чернігівської області.

Закінчив Прилуцьке педагогічне училище імені І. Я. Франка та факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка.

Вчителював, служив в армії, брав участь у ліквідації наслідків землетрусу в Дагестані, працював бібліотекарем, будівельником, вихователем групи подовженого дня, заступником директора музичної школи. Після аварії на ЧАЕС був направлений, як член Спілки журналістів СРСР, у новоутворений Згурівський район Київщини, куди були переселені тисячі людей з зони радіаційного забруднення. Тривалий час працював у засобах масової інформації, дитячій музичній школі, керівником літературної студії «Дзвінкі джерела» будинку дитячої та юнацької творчості.

Автор збірок поезій: «Русявий травень», «Здрастуй, рідна земле», «На шляху з минулого в майбутнє», «Батькові священні заповіти», «Що залишиться по мені»; гумору і сатири: «Веселі теревені», «Горілчаний солітер», «Сталася халепа»; книжок для дітей: «Я умію вишивати», «Не буває крил у черепах», «Підростають маленькі лелеки».

Лауреат літературної премії імені Миколи Маркевича, поетичних конкурсів «Сучасник» та «Естафета», дипломант всеукраїнського конкурсу «Байка-2001». Автор восьми книжок поезій, гумору і сатири, віршів для дітей, пісенних текстів. Твори друкувалися в альманасі «Вітрила», журналах «Київ», «Вітчизна», «Дніпро», «Ранок», «Перець», «Рідна школа», «Червоний Перець», «Барвінок», «Малятко», на шпальтах газет «Літературна Україна», «Сільські вісті», «Голос України», «Освіта», «Українська газета», «Сільський час», «Патріот України», «Веселі вісті», «Зірка», «Київська правда», інших періодичних видань, лунали по радіо.

• Письменницький довідник