Київ (журнал)

• Київська міська рада[1]
• Національна спілка письменників України та Товариство з обмеженою відповідальністю: Журнал «Київ»[3]

Журнал «Київ» було створено у 1983 році. Першим його головним редактором став письменник Володимир Дрозд, який очолював видання з 1983 по 1986 рік. Він писав: „Скажу без перебільшення: колектив, незважаючи на складний період становлення, здійснив подвиг, створивши буквально з нічого один із найцікавіших українських місячників того часу. Звичайно, взірцем «сміливості» ми не були, але за взірець розважливої мудрості цілком могли слугувати — у тих конкретних обставинах, у яких нам випало жити і працювати. Цензура була просто жахлива, а головне — дурна… Наше ж спрямування навіть в мордовських таборах помітив Василь Стус, дуже позитивно відгукнувшись про художній рівень прози на сторінках «Києва»“.

Наступним керівником журналу став поет Петро Перебийніс, який пропрацював з 1986 по 2000 роки. Саме у цей час на сторінках часопису друкуються: «Далекі вогнища» Олеся Гончара; «Скрип колиски» Івана Чендея; «Третя рота», «Каїн», «Мазепа» Володимира Сосюри; ранні оповідання та роман «Сонячна машина» Володимира Винниченка; поетичні добірки Дмитра Павличка, Івана Драча, Бориса Олійника, Василя Стуса тощо… Публікації супроводжувалися постійними переслідуваннями і викликами «на килим» у «високу хату» (приміщення ЦК компартії, що містилося на вул. Банковій). Якраз на той час тираж журналу перевищує п′ятдесят тисяч екземплярів на місяць.

З 2000 по 2004 рік головним редактором працює прозаїк Олександр Васильківський. Про роки роботи у журналі він напише: „Ми робили свою справу чесно, зоряне небо було над нами, а моральний закон у нас. Свідчення тому найправдивіше, котре вже не перепишеш — майже сорок тисяч журнальних сторінок, це ж скільки томів літературно-мистецької хроніки… Починали в одній державі — продовжуємо в іншій“.

Письменник Віктор Баранов очолював журнал із 2004 по 2014 рік. Про своє редакторування він згадував: „«Київ» — іще один мій нескінченний біль. З лютого 2008 року «молода команда» Черновецького перестала фінансувати випуск журналу. Де ми дістаємо кошти на папір, друк, сплату комунальних послуг і таке інше — знає тільки господь і головний редактор часопису. В цих умовах ми не маємо змоги тішити наших авторів гонораром. Ті, що нарекли себе українською елітою, абсолютно байдужі до наших проблем“.

З листопада 2014 року головний редактор журналу — письменниця Теодозія Зарівна.

• Володимир Дрозд. Линвоходці над ареною з дикими звірами. ж. «Київ»,№ 1, 2003, с. 6 — 9.
• Петро Перебийніс. «Київ» — пісня моя золота. ж."Київ", № 1, 2003, с.10- 15.
• Олександр Васильківський. Дім на Десятинній, ж, «Київ», № 1, 2003, с.16 — 19.
• Віктор Баранов. П′ятнадцять років з Петром Перебийносом. У книзі «Тут і сьогодні». Київ, Видавничий Дім Дмитра Бураго, с.122-126.

• «Київ» // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — А — Л. — С. 474.