Баришников Степан Павлович

Степан Павлович Бари́шников (нар. 22 грудня 1893(18931222), присілок Бармашур — 23 січня 1943, місто Ухта) — удмуртський державний та комуністичний діяч. Жертва сталінських репресій.

Баришников Степан Павлович
Баришников Степан Павлович
Голова ЦВК Удмуртської АРСР
18 квітня 1937 — 23 липня 1937
Попередник Іванов Григорій Олексійович
Наступник Решетников Мирон Лаврентійович
Народився 22 грудня 1893(1893-12-22)
присілок Бармашур
Помер 23 січня 1943(1943-01-23) (49 років)
місто Ухта
Відомий як політик
Громадянство Російська імперія →  СРСР
Національність удмурт
Освіта Комуністичний університет трудящих Сходу
Політична партія КПРС
Нагороди

Біографія

Степан Павлович народився в присілку Бармашур Уканської волості Глазовського повіту (сучасний Ярський район Удмуртії) в сім'ї селян-удмуртів, член КПРС з 1917 року. Учасник громадянської війни та становлення радянської влади на території Удмуртії. За виявлену мужність в боях під Воткінськом під час командування батальйоном Вятської дивізії нагороджений орденом Червоного Прапора (1918). Освіта неповна вища, закінчив 2 курси Петербурзького університету.

Політична діяльність

Баришников як політик займав наступні посади:

  • член Вятського організаційного бюро більшовицької організації (1917)
  • голова Глазовського повітового виконавчого комітету Ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів та голова Глазовського повітового комітету РКП(б) (1919–1920)
  • секретар Вятського губернського комітету РКП(б) (1920—1921)
  • відповідальний секретар Глазовського повітового комітету РКП(б) (1921)
  • перший секретар Вотського обласного комітету РКП(б) (1921)
  • завідувач організаційним відділом Тюменського міського комітету РКП(б) (1922)
  • відповідальний секретар Тобольського повітового комітету РКП(б) (1922—1923)
  • відповідальний секретар Ішимського окружного комітету РКП(б) (1923—1924)
  • голова Вотської обласної партійного комісії ВКП(б), завідувач організаційно-інструкторським відділом та відповідальний секретар Вотського обласного комітету ВКП(б) (1924—1927)
  • студент Комуністичного університету трудящих Сходу (1927—1929)
  • завідувач відділом з роботи в селі, розподілу та підбору кадрів Нижньогородського крайового комітету ВКП(б) (1929—1930)
  • інструктор Політичного сектора Наркомзема РРФСР (1930—1937)
  • голова ЦВК Удмуртської АРСР (18 квітня 1937 — 23 липня 1937)
  • перший секретар Удмуртського обласного комітету ВКП(б) (1937—1938)

Обирався депутатом Верховної Ради СРСР та Верховної Ради Удмуртської АРСР.

Репресії

Заарештований 4 вересня 1938 року в Москві, засуджений до 8 років відбування в таборах (11 січня 1940 року, звинувачення № 58-7, 11) за звинуваченнями в троцькізмі та буржуазному націоналізмі. Помер 1943 року в Ухтинському таборі НКВС від виснаження, реабілітований посмертно 6 лютого 1956 року президією Верховного суду Удмуртської АРСР.

Пам'ять

На честь Баришникова були названі:

Посилання

Примітки
  1. Вулиця Баришникова (Іжевськ). Архів оригіналу за 26 грудня 2015. Процитовано 29 грудня 2009.
Попередник: Керівники
Держради Удмуртії
18 квітня 1937 —
23 липня 1937		 Наступник:
Григорій Іванов
Голова ЦВК УдАРСР		 Мирон Решетников
Голова ЦВК УдАРСР
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.