Бармиця

Ба́рмиця (від дав.-ісл. barmr — «край, берег»[1][2]; нім. Helmbrünne, англ. aventail, camail, ісп. alpartaz, порт. almofar, camal, фр. camail d'armure) — елемент шолома у вигляді опліччя, завіси або сітки, що кріпився нижнього краю до шишака. Виготовлялася зі шкіри (шкіряних пластин) або металу (кольчуги, пластин тощо). Захищала потилицю, шию, а також скроні, плечі. Могла бути закритою, що ховала обличчя воїна, або відкритою, з вилогами. Використовувалася в озброєнні євразійських кочовиків, народів Кавказу, Східної Європи, Азії тощо.

Галерея

Індійсько-перська бармиця на шоломі
Маньчжурський шолом із закритою бармицею
Монголи у шоломах з бармицями
Монголи у шоломах з бармицями
Монголи у шоломах з бармицями. Багдад
Монголи у шоломах з бармицями. Японія
Монгольська бармиця на шоломі
Монгольський полководець у шоломі зі шкіряною бармицею
Шолом з напівмаскою
Османська бармиця на шоломі
Польська бармиця на мисюрці
Російська бармиця
Японська бармиця (шікоро) на шоломі

Див. також

«Бармиця» — базовий комплект російської бойової екіпіровки першого покоління
Кольчужний капюшон

Примітки

Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г. — 632 с.
Барма // Этимологический словарь русского языка = Russisches etymologisches Wörterbuch / авт.-сост. М. Фасмер ; пер. с нем. и доп. чл.‑кор. АН СССР О. Н. Трубачёва, под ред. и с предисл. проф. Б. А. Ларина [т. I]. — Изд. 2-е, стер. — М. : Прогресс, 1986—1987. (рос.)

Джерела

Бармица // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
Bradbury, Jim (2004). 14 Medieval Armour (A-Z of terms: Aventail ~ Bascinet). The Routledge Companion to Medieval Warfare. Routlege. с. 261–262.
Gravett, Christopher (2008). Knight: Noble Warrior of England 1200–1600. Osprey Publishing.
Бармиця // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г. — 632 с.

[2] Барма // Этимологический словарь русского языка = Russisches etymologisches Wörterbuch / авт.-сост. М. Фасмер ; пер. с нем. и доп. чл.‑кор. АН СССР О. Н. Трубачёва, под ред. и с предисл. проф. Б. А. Ларина [т. I]. — Изд. 2-е, стер. — М. : Прогресс, 1986—1987. (рос.)