Барстери

Ба́рстери (від англ. burst — спалах) — галактичні джерела рентгенівського випромінювання, у яких на квазістаціонарне фонове випромінювання накладаються спалахи, що періодично повторюються.

Світність барстерів між спалахами є несталою, коливається в межах 2,5×10²—2,5×10³ світності Сонця. Світність під час спалаху — близько 2,5×10⁴ світності Сонця. Тривалість спалаху — кілька десятків секунд, періодичність — від кількох годин до кількох діб[1].

Барстери виявлять концентрацію до центра Галактики, значна їх частина належить до кулястих скупчень[1].

Механізм спалахів

Барстерами є нейтронні зорі з порівняно слабким (як для нейтронних зір) магнітним полем[Прим. 1], які входять до складу подвійних систем. Світність барстерів між спалахами зумовлена акрецією речовини на поверхню нейтронної зорі. Джерелом речовини є карлик із масою не більше 0,5 M_☉, який заповнив свою порожнину Роша. Розрізняють спалахи двох типів[1]:

Спалахи першого типу зумовлені нестаціонарним характером акреції;
Спалахи другого типу є термоядерними вибухами багатої на Гідроген речовини, що накопичується на поверхні нейтронної зорі. Для того, щоб реалізовувався такий сценарій, магнітне поле нейтронної зорі має бути не дуже сильним, тоді речовина випадатиме більш-менш рівномірно[2] та накопичуватиметься на поверхні (у виродженому стані). Накопичення речовини на поверхні врешті-решт призводить до початку термоядерних реакцій, які, внаслідок виродженого стану, відбуваються спалахоподібно[1].

Див. також

Рентгенівські подвійні

Примітки

Якщо магнітне поле нейтронної зорі досить потужне, то речовина випадатиме лише на ділянках поблизу магнітних полюсів. Там утворюється розігріта яскрава пляма, в якій відбувається ядерне горіння. Внаслідок обертання нейтронної зорі виникає ефект маяка — такі зорі спостерігаються з Землі як рентгенівські пульсари.

Джерела

Барстери // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 50—51. — ISBN 966-613-263-X.
Панченко И.Е., Сурдин В.Г. Барстер. Астронет. Процитовано 28 серпня 2018.(рос.)

Література

Lewin, Walter H. G.; van Paradijs, Jan; Taam, R. E (1993). X-Ray Bursts. Space Science Reviews 62 (3-4): 223–389. Bibcode:1993SSRv...62..223L. doi:10.1007/BF00196124.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[2] Якщо магнітне поле нейтронної зорі досить потужне, то речовина випадатиме лише на ділянках поблизу магнітних полюсів. Там утворюється розігріта яскрава пляма, в якій відбувається ядерне горіння. Внаслідок обертання нейтронної зорі виникає ефект маяка — такі зорі спостерігаються з Землі як рентгенівські пульсари.

[AES_50-1] Барстери // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 50—51. — ISBN 966-613-263-X.

[astronet_1177760-3] Панченко И.Е., Сурдин В.Г. Барстер. Астронет. Процитовано 28 серпня 2018.(рос.)