Рентгенівські джерела

Рентге́нівські джере́ла — астрономічні об'єкти, рентгенівське випромінювання яких досить потужне для виявлення наявними засобами спостереження[1].

Абсолютна рентгенівська світність (LX) яскравих джерел перевищує 2×103 L☉ (у діапазоні 2—10 кеВ). У слабких джерел LX < 2×10-7 L☉[1].

Позначення

Позначення перших рентгенівських джерел утворювалися за такою схемою[1]:

  • назва сузір'я;
  • велика латинська літера «X» (від X-Ray — первинної назви рентгенівських променів);
  • дефіс («-»);
  • порядковий номер (рентгенівські джерела в кожному сузір'ї нумерували в порядку зменшення яскравості).

Наприклад, Лебідь X-1 — найяскравіше рентгенівське джерело в сузір'ї Лебедя.

Після виявлення великої кількості рентгенівських джерел їх почали позначати із застосуванням небесних координат[1].

Класифікація

Серед рентгенівських джерел є об'єкти Чумацького Шляху та позагалактичні об'єкти[1].

Галактичні джерела

Виявлені в нашій Галактиці рентгенівські джерела поділяють на дискретні та протяжні[1].

Протяжними джерелами є залишки наднових, а також подібні структури, утворені зоряним вітром масивних зір. Найкраще досліджена структура такого типу — Крабоподібна туманність[1].

Дискретні джерела пов'язані із зорями. Слабке рентгенівське випромінювання виявлено у звичайних зір пізніх спектральних класів (Зорі типу T Тельця, спалахуючі зорі, змінні типу RS Гончих Псів)[1], зокрема, у Сонця[2]. Втім, найпотужнішими джерелами рентгенівського випромінювання є подвійні системи, до складу яких належить компактний об'єкт (чорна діра, нейтронна зоря або білий карлик)[1].

Рентгенівські подвійні

Рентгенівське випромінювання таких систем зумовлене акрецією речовини на компактну зорю. Для них характерною є змінність рентгенівського випромінювання. Майже всі вони чергують активний стан із пасивним[note 1], у пасивному стані потік рентгенівського випромінювання може бути нижчим за межу реєстрації. Переходи між активним та пасивним станом можуть мати як квазіперіодичний, так і випадковий характер[1].

Джерела, які більшу частину часу перебувають у пасивному режимі, називають тимчасовими (або транзієнтами)[1].

Позагалактичні джерела

Див. також

Примітки
  1. Активний стан за потужністю рентгенівського випромінювання відрізняються від пасивного у 100 або більше разів.

Джерела
  1. Рентгенівські джерела // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 400—401. — ISBN 966-613-263-X.
  2. Aschwanden, Markus J. (Oct 2002). Observations and models of coronal loops: from Yohkoh to TRACE. У H. Sawaya-Lacoste. SOLMAG 2002. Proceedings of the Magnetic Coupling of the Solar Atmosphere Euroconference. ESA Special Publication 505. с. 191–198.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.