Басараб Матей
Матей Басараб (Матейу; 1588, Бранковени — 9 квітня 1654, Бухарест) — один з найзначніших господарів Волощини (1632–1654), носив титул " Іо Матей Басараб Господар і Воєвода Землі Унгровлахійської та всього Подунав'я "
| Матей Басараб Matei Basarab | |
|---|---|
 Матей Басараб Matei Basarab | |
| господар Волощини | |
| 1632 — 1654 | |
| Народився |
1588 Бранковени |
| Помер |
9 квітня 1654 Бухарест |
| Похований | Тирговіште |
| Відомий як | Господар |
| Країна | Волощина |
| У шлюбі з | Елена |
Біографія
Походив з впливового боярського роду. Довший час очолював боярську опозицію проти політики господарів надання урядів іноземцям, зокрема грекам. Очолив змову проти господаря Раду ХІ Ільяша, якого змістив з престолу 1632 та отримав затвердження у Високій Порті.
Сприяв економічному розвитку Волощини, зміцнював владу господаря. Утримував близькі стосунки з володарем Семигороддя Юрієм II Ракоці, з яким 1636 уклав союзний договір. Також уклав мирні договори з Османською імперією (1636), Річчю Посполитою (1637), Венецією (1639). З битви під Фокшанами у листопаді 1637 розпочався конфлікт з молдовським господарем Василем Лупулом, який почув загрозу внаслід укладення волосько-семигородського договору. Василь Лупу змушений був відступити з наказу султана. Лупул повторив напад у грудні 1639, але зрештою змушений був відступити з Валахії. Замирення наступило у 1644 році за участі митрополита Варлаама. Пробував звільнитись від османського впливу, створивши з зацікавленими державами антиосманську лігу, об'єднати Волощину з Молдовським князівством.
У квітні 1653 Басараб організував змову проти молдовського господаря, підтримуючи претендента на молдовський престол С. Георгіцу, разом з семигородськии (трансільванським) князем Юрієм II Ракоці вів боротьбу проти військ господаря Василя Лупула, який втік до України, де у травні отримав допомогу Богдана Хмельницького. Разом з козацьким військом на чолі з Тимошем Хмельницьким Василю Лупулу вдалось відбити князівство, а згодом напасти на Валахію. Матей Бесараб був поранений в битві під Фінтою, але зрештою йому вдалось перемогти Василя Лупула. Наступного року у Волощині розпочалось повстання загонів семенів, яким вдалось захопити столицю Тирговіште. В час перемовин з повстанцями Матей Бесараб помер.
Матей Бесараб дбав про господарчий і культурний розвиток Волощини. За допомогою київського митрополита Петра Могили відкрив друкарні у Кимпулунгу і Говорі.[1] у 1652 надрукував перший збірник писаних законів Волощини, що по суті були румунським перекладом візантійського права (Pravila de la Govora (1640), Pravila lui Matei Basarab (1652)). Відкрив перші гуманістичні студії у Тирговіште. Був фундатором близько 45 церков, монастирів на теренах Волощини і Молдови. Був похоронений у фундованому ним монастирі Арнота.
Зображення
Матей Басараб з сином (ліворуч) та він же з жінкою (справа)
Могила Матея Бесараба у монастирі Арнота
Див. також
- Волощина
- Монастир Арнота (рум.)
- Коваленко Сергій. Іван Богун — український Дон Кіхот. — Київ: Видавництво «Стікс», 2011.