Басок Василь Якович

Народився у багатій козацькій родині — найменшим сином у багатодітній (восьмеро дітей) родині козака та волосного урядника Якова Баска. Після початкової школи у селі Соснівка Конотопського повіту, навчався у Воздвиженській сільськогосподарській школі Ямпільського району.

Згодом очолив завком на цегельному заводі, був активістом загальної грамотності, організував хату-читальню. Здібного юнака, який писав вірші, незабаром рекомендували на роботу до глухівської окружної газети «Червоне село». Тут його вірші друкувалися систематично.

Друкуватися почав з 1926.

У колективному збірнику «Вперед» (Глухів, 1928) вміщені поезії та перші прозові твори. 1930 вийшла друком перша збірка Баска «Розорані межі», наступного року — «Рушай на врожай» та «Гримлять квартали» у престижному харківському видавництві. Критика зауважує, що вірші сповнені запалом юності, нестримним бажанням життя, вітру й перемін, зокрема у вірші "І знову день":

Туман, туман... І крізь фіранку чола торкнувся вогкий ранок. І враз - де сон, І враз - де ніч? Пригріта ковдра пада з пліч. Із кухонь чути гасу чад - із кухонь примуси сичать. Мерщій же м'язами під ґрантом з холодним струменем пограйся і мчи, бо сонце злотороге новому дню веде дорогу, бо сонце скаче акробатом на перехрестях кострубатих. За ним трамваї і юрба... Трам-тарам-ба... Трам-тарам-ба... Спіши, спіши, щоб не відстать!

Про молодого поета заговорили в «Плузі» як про здібного і перспективного, що добре знає село і його проблеми. Але не довго автор тішився популярністю серед колег. На той час у його біографії виявлено «злочин» — батьки в Соснівці були піддані терору як «куркулі», а сам він став об'єктом систематичного цькування, особливо під час Голодомору 1932–1933. Пізніше, в листі до дружини, він писав:

«1930 — 1931 рр. вийшли збірки моїх віршів. Дебют був досить вдалим. Потім я зіткнувся з бюрократами і ханжами від літератури. «За гріхи батьків» став козлом відпущення. Мені все це так остогидло, так морально сковеряло душу, що «змовкла моя божественна ліра», і я втік у провінцію, працював у поті чола в газеті».

1935 Басок фактично утік до Кременчука, влаштувався відповідальним секретарем редакції районної газети. Публікував, крім газетярських матеріалів, нові вірші, переклади російських поетів. Але у вересні 1936 звільнений з роботи «як класово чужий елемент». Після цього переїхав до Чернігова, де став співробітничати в місцевій газеті «Більшовик». Проте в листі до дружини 30 липня 1936 зазначав:

«Мені здається, що на мене тут косують оком...» А в серпні на зборах письменницької організації з порядком денним «Боротьба з троцькістсько-авербахівською та націоналістичною диверсією в літературі і стан підготовки до 20-річчя Жовтня» було зауважено: «Тов. Басок — поет здатний, але останнім часом чомусь уперто мовчить...» Відповідь була такою: «Мій батько був урядником. За це я два рази виключався з комсомолу. Батька в 1930 році розкуркулено. Він арештований (за чутками) як член СВУ і розстріляний. Точно не знаю. Це на мене вплинуло, я перестав писати...»

За кілька днів поета арештували члени угруповання НКВД і та ж сама компанія (постанова «трійки» УНКВД Чернігівської області) засудила поета на 10 років виправно-трудових таборів в Росії, на Далекому Сході. Звідти він писав дружині:

«Я не злочинець, я ні в чому не винен перед Батьківщиною і трудовим народом — так я заявляв на слідстві... Так готовий заявити на повен голос... Живу надією, що будуть ще розглядати глибше, і в такому разі моя доля обов'язково зміниться на краще. Звинувачення мені було пред'явлено в абстрактній формі: участь в антирадянській націоналістичний організації і антирадянська агітація» (13 квітня 1938 р.). «За станом здоров'я не можу бути в числі передових. Мене зарахували до третьої категорії... Працюю під конвоєм, дуже стомлююся» (15 квітня 1938 р.). В останньому листі від 1 серпня того ж року повідомив: «Пишу з Владивостока. Чекаємо відправки. В перспективі, мабуть,— Колима».

Його справді переправляли на Колиму, в суворіші табори. Проте у тридцятидворічного поета вже було зовсім підірване здоров'я. На початку 1939 року дружина одержала офіційне повідомлення НКВД СССР, що В. Я. Басок «помер 8 жовтня 1938 року від розриву серця».

1954 реабілітовано самими комуністами посмертно.

• «Розорані межі», 1930;
• «Рушай на врожай», 1931;
• «Гримлять квартали», 1931.

1991 у звільненій від СРСР Україні вийшла збірка вибраних поезій Баска «Смугляві дні». Широкої популярності вже ніколи не мав.

• http://ukrlife.org/main/evshan/martyrolog_b.htm