Ямпільський район (Сумська область)

Межує із Глухівським, Шосткинським, Середино-Будським районами Сумської області, а також з Севським районом Брянської області Російської Федераціі. Загальна площа — 943,5 км².

Районом протікають річки: Шостка, Івотка, Бичиха, Кремля, Журавель, Шиїнка, Свіса, Муравейня, Ходуля, Смолянка, Пітушок, Усок, Ларионівка, Янівка, Косичиха.

Районний центр — селище міського типу Ямпіль, розташоване за 6 км від залізничної станції Янпіль і за 180 км від обл. центру, на р. Студенок та Івотка (остання — притока річки Десна, басейн Дніпра).

Ямпільський район — мальовнича місцевість з глибокими культурно-історичними традиціями, своєрідним ландшафтом і значними природними ресурсами: торф, біла, сіра та червона глина високої якості — придатна для виготовлення цегли, гончарних виробів.

Територія нинішньої Ямпільщини являла собою суцільну рівнину, тому найдавніші поселення виникали між річками та болотами, які служили захистом для тутешніх поселенців. Саме в цей час в лісах будуються перші «буди» і «гути», де місцеві жителі виготовляли дьоготь, поташ та скляні вироби. І сьогодні на півночі області існують населені пункти, до назви яких входять слова та словосполучення тих часів: Стара Гута, Гутка, Марчихина Буда, Середина—Буда. Ремісництво у феодальні часи поширюється в Ямполі, Орлівці: ткацтво, бондарство, виготовлення вовняних робів. Це сприяло розвиткові торгівлі. На ярмарках, здебільшого, продавали й купували товари натурального господарства: мед, гриби, ягоди, дичину, дьоготь, домашню худобу, птицю, бондарські та гончарні вироби.

У 1850—1870 роках у Свесі та Хуторі-Михайлівському виникають цукрові заводи, майстерні. На базі Московсько-Київської залізниці будуються залізничне депо, мости.

Своїми глибокими культурно-історичними традиціями відзначається одне з сіл району — Воздвиженське, де у 1889 році нащадок давнього шляхетського роду, громадський діяч, педагог і мислитель М. М. Неплюєв. Він заснував особливу сільськогосподарську общину — Хрестовоздвиженське Трудове Братство, яке успішно функціонувало протягом кількох десятиліть і стало унікальним явищем в історії.

Населення району постраждало від акту геноциду, проведеного урядом СРСР у 1932-33 роках проти українського населення. Людські втрати від терору голодом перевищують жертви німецької окупаційної адміністрації в період Другої Світової війни.

Територія нинішнього Ямпільського району була заселена ще в сиву давнину. Про це свідчать знайдені археологами рештки поселень, посуд, наконечники стріл, якими користувались в епоху переходу від каменю до бронзи.

Ямпільщину оточують давньоруські міста: Путивль, Новгород-Сіверський, Рильськ, Глухів. Саме тут збирав новгород-сіверський князь Ігор Святославович військо для походу на половців, описаного в «Слові о полку Ігоревім».

Пізніше, в XVI-XVIII століттях, у цій місцевості виникають перші «буди» й «гути», де виготовляють дьоготь, поташ та скляні вироби. Так, Шатрище, Марчихину Буду, а згодом і Папірню можна вважати першими промисловими пунктами краю. Ремісництво у феодальні часи поширюється в Ямполі, Орлівці: ткацтво, бондарство, виготовлення вовняних робів. Це сприяло розвиткові торгівлі. На ярмарках, здебільшого, продавали й купували товари натурального господарства, бондарські та гончарні вироби.

В середині XVIII століття в Ямполі розквартировується козацька сотня Ніжинського полку. До сіл полку належали Орлівка, Свеса, Грем'ячка, Імшана, Усок, Паліївка, Білиця.

У 1850—1870 роках у Свесі та Хуторі-Михайлівському виникають цукрові заводи, майстерні. На базі Московсько-Київської залізниці будуються залізничне депо, мости.

Своїми глибокими культурно-історичними традиціями відзначається село Воздвиженське, де у 1889 році Микола Непюєв заснував особливу сільськогосподарську общину — Хрестовоздвиженське Трудове Братство, яке успішно функціонувало протягом кількох десятиліть і стало унікальним явищем історії слов'янських народів.

Статусу районного центру Ямпіль набув у 1923 році — спочатку Новгород-Сіверської, Глухівської, Конотопської округи Чернігівської області, потім з 1939 року Сумської області.

За два роки окупації під час німецько-радянської війни вбито 580 жителів краю, а 300 — силою відправили на каторжні роботи до Німеччини.

Боротьбою в тилу ворога керував Ямпільський підпільний райком партії, котрий діяв з жовтня по травень 1943 року. Його очолив Д. Д. Красняк, який разом з членами райкому С. М. Гнибідою та І. Г. Макаренком створили в Хінельському лісі партизанський загін. З лютого 1942 року партизанський загін став називатися «За Батьківщину». Влітку 1942 року в ньому нараховувалося 250 чоловік, а в листопаді — 432 чоловіки. У селах району було створено розгалужену мережу явок і підпільних груп. У березні 1943 року Ямпіль був звільнений регулярними частинами Червоної Армії, до яких приєдналися й партизани. Проте 20 березня радянські війська були змушені відступити. Ямпільчани знову відродили партизанський загін. У травні-червні в Брянських лісах у межиріччі Десни та Неруси точилися запеклі бої. Там загинула майже половина бійців Ямпільського партизанського загону, серед яких були командир С. М. Гнибіда та комісар Д. Д. Красняк.

Район адміністративно-територіально поділяється на 1 міську раду, 2 селищні ради та 13 сільських рад, які об'єднують 61 населений пункт та підпорядковані Ямпільській районній раді[2].

Населення району 25 936 осіб (на 2011), у тому числі: міське — 17 046, сільське — 8 890.

Станом на січень 2015 року кількість мешканців району становила 24 199 осіб, з них міського населення — 16 272 (Ямпіль, Дружба та Свеса), сільського — 7 927 осіб[3].

За переписом 2001 року розподіл мешканців району (включно з райцентром) за рідною мовою був наступним[4]:

• українська — 82,53 %
• російська — 16,89 %
• циганська — 0,22 %
• білоруська — 0,13 %
• вірменська — 0,04 %
• молдовська — 0,03 %

У районі функціонують 22 загальноосвітні школи, в яких навчаються 2,7 тис. дітей, 5 дитячих дошкільних закладів, станція юних натуралістів, дитячо-юнацька спортивна школа, районний Центр дитячої та юнацької творчості. У 1999 році на базі Свеської загальноосвітньої школи № 2 I-III ступенів відкрито ліцей. Одержати середню спеціальну та професійну освіту молодь має можливість у Свеському аграрному ліцеї.

Центральна районна, дві дільничні лікарні, одна амбулаторія загальної практики — сімейної медицини, дві сільські лікарські амбулаторії, вісім фельдшерсько-акушерських пунктів і шість фельдшерських пунктів. В районі діє лікарняна каса, членами якої є 1142 особи, (4,1 % населення району).

У районі працюють 19 клубних закладів, 21 бібліотека, дитяча музична школа та 2 її філіали, історико-меморіальний музей «Трудове братство М. М. Неплюєва». На території району діє 11 релігійних громад Української православної церкви Московського патріархату, три громади Церкви євангелістів християн-баптистів, три нетрадиційні релігійні общини. Релігійні громади Української православної церкви Московської патріархії мають 10 храмів. 19 серпня 2001 року до 10-ї річниці Незалежності України у селищі Ямпіль було побудовано Спасо-Преображенський храм.

У Ямпільському районі Сумської області на обліку перебуває 53 пам'ятки історії.

У Ямпільському районі Сумської області на обліку перебуває 4 пам'ятки архітектури.

Ямпільщина багата і щедра на видатних людей, які своїми талантами і невтомною працею зробили значний внесок у розвиток науки і культури:

• Олександр Богомазов — всесвітньо відомий художник, «український Пікассо»;
• С. І. Набоко — доктор геолого—мінералогічних наук, професор;
• Л. С. Пахомова — кандидат технічних наук, заслужений винахідник УРСР;
• С. Ф. Черненко — селекціонер — садівник, академік АН СРСР, професор, Герой Соціалістичної праці (1966);
• І. Т. Швець — доктор технічних наук, академік, ректор Київського університету ім. Т. Г. Шевченка;
• Г. Ф. Гришило — кандидат біологічних наук, професор;
• Н. С. Солодовник — генерал-лейтенант, військовий аташе Радянського посольства у Німеччині, випускник Кембриджського університету;
• Микола Неплюєв — богослов, громадський діяч, педагог і мислитель.
• Я. П. Головач — Герой Радянського Союзу

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Ямпільського району було створено 30 виборчих дільниць. Явка на виборах складала — 54,14 % (проголосували 10 836 із 20 013 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 48,48 % (5 253 виборців); Юлія Тимошенко — 11,59 % (1 256 виборців), Сергій Тігіпко — 8,80 % (954 виборців), Олег Ляшко — 5,87 % (636 виборців), Петро Симоненко — 5,37 % (582 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 1,79 %.[5]

• Сторінка на сайті облради

	Середино-Будський район
Шосткинський район		Росія
	Глухівський район