Бахчисарайський фонтан

«Бахчисара́йський фонта́н» — друга південна байронічна поема російського поета Олександра Пушкіна, написана ним у 1821—1823 роках (час південного заслання) під враженням від відвідування Бахчисарайського палацу кримських ханів.

«Бахчисарайський фонтан»
Перше видання 1824 року
Автор Олександр Пушкін
Назва мовою оригіналу Бахчисарайский фонтан
Дизайн обкладинки художник С. Ф. Галактіонов (друге видання)
Країна  Росія
Мова російська
Тема подробиці життя гарема в ханському Бахчисараї
Жанр поема
Видано 1824
Попередній твір 1824
Наступний твір 1827
Брати Чернецови. «Пушкін у Бахчисарайському палаці» (1837)

Сюжет

Пристрасті в ханському гаремі. Одна з наложниць, грузинка Зарема, сумна тому, що хан Гірей розлюбив її заради дочки шляхтича, Марії. Ця дівчина, яку викрали з батьківського дому під час одного з татарських набігів, весь час проводить у молитвах Богородиці. Вона вважає за краще смерть долі наложниці іновірця. Вночі Зарема проникає в кімнату Марії й намагається погрозами переконати її відступитися від хана. Незабаром після цього Марія гине, а Зарема кинута в безодню вод стражами гарему:

Гарема стражами немыми
В пучину вод опущена.
В ту ночь, как умерла княжна,
Свершилось и её страданье.
Какая б ни была вина,
Ужасно было наказанье!

Хан виходить із гарему і, щоб забутися, їде на війну. Після повернення він велить спорудити в палаці в пам'ять про Марію фонтан, який молоді діви Тавриди, дізнавшись про цей сумний переказ, назвуть «фонтаном сліз».

Історія створення

Пушкін із сім'єю генерала Раєвського відвідав Ханський палац у Бахчисараї 7 вересня 1820 року. У його листі до Дельвіга знаходимо наступний опис:

«В Бахчисарай приїхав я хворий. Я раніше чув про дивний пам'ятник закоханого хана. К ** поетично описувала мені його, називаючи la fontaine des larmes. Зайшовши до палацу, побачив я зіпсований фонтан; з заржавілої залізної трубки по краплях падала вода. Я обійшов палац з великою досадою на нехтування, в якому він нищиться, і на напівєвропейські переробки деяких кімнат. NN майже силоміць повів мене по старих сходах в руїни гарему і на ханське кладовище»[1]

Поема була розпочата навесні 1821 року. У листі братові Пушкін писав про небажаність публікації поеми з тієї причини, що «багато місць відносяться до однієї жінки, в яку я був дуже довго і дуже нерозумно закоханий». Особистість цієї дами протягом довгого часу залишається одним із невирішених питань пушкіністики (так званий таємна любов Пушкіна)[2].

Видання поеми

Фонтан Сліз, прославлений Пушкіним у поемі

Основна частина поеми була написана в 1822 році. У 1823 році накидалися проекти вступу. Восени поема отримала остаточну обробку і була підготовлена ​​Вяземським до друку. Перше видання поеми «Бахчисарайський фонтан» вийшло з друку у Петербурзі 10 березня 1824 року з передмовою Вяземського: «Розмова між видавцем і класиком із Виборзької сторони або з Василівського острова». Слідом за текстом поеми Пушкін велів надрукувати «Виписку з подорожі по Тавриді І. М. Муравйова-Апостола», в якій описано відвідування Бахчисарая.

Як і та, що передувала до цього кавказька поема Пушкіна, «Бахчисарайський фонтан» вразив сучасників свободою композиції, в якій ревнителям класицизму бачилася відсутність плану. У листі до Вяземського сам поет назвав свій твір «безладними уривками». Як виправдання він писав: «Недолік плану не моя вина. Я забобонно перекладав у вірші розповідь молодої жінки». Екзотичний колорит, опис, склад — все це відповідало романтичній моді на орієнталізм і було сприйнято російськими читачами з захватом.

Зважаючи на величезний успіх поеми в 1827 році послідувало друге видання з ілюстраціями С. Ф. Галактіонова. У вересні 1825 року на петербурзькій сцені була поставлена ​​п'єса О. О. Шаховського «Керім-Гірей, кримський хан», останній акт якої був переробкою пушкінської поеми. Татарську пісню поклав на музику композитор-дилетант В. Ф. Одоєвський.

Роки по тому Пушкін не раз із теплотою згадував про епіграф із Сааді, який поданий поемі і задає її тон: «Меланхолійний епіграф, який, звичайно, краще всієї поеми, спокусив мене»[3]. Він визнавав, що кримська поема «відгукується читанням Байрона, від якого я з розуму сходив»[4]. За радянських часів поряд із бахчисарайським фонтаном був встановлений бюст Пушкіна.

Екранізації й постановки

  • У 1909—1910 роках вийшов німий художній короткометражний фільм Якова Протазанова «Бахчисарайський фонтан».
  • У 1934 році Борисом Асафьєвим за мотивами поеми був поставлений однойменний балет.
  • За мотивами поеми Олександр Іллінський склав однойменну оперу.
  • Також за мотивами поеми Александр фон Цемлинський написав оперу «Сарема».

Епоніми

На честь героїні поеми Пушкіна Зареми названий астероїд (1012) Зарема, відкритий в 1924 році, в рік столітньої річниці від дня публікації поеми.

Література

  • Пушкин: Исследования и материалы / АН СССР. Ин-т рус. лит. (Пушкин. Дом). — М.; Л.: Изд-во АН СССР, 1960. — Т. 3. Гроссман Л. П. У истоков «Бахчисарайского фонтана»

Примітки

  1. Письма Пушкина lib.ru процитовано 2 грудня 2019
  2. Гроссман Л. П. У истоков «Бахчисарайского фонтана». Архів оригіналу за 3 грудня 2012. // Пушкин: Исследования и материалы / АН СССР. Ин-т рус. лит. (Пушкин. Дом). — М.; Л.: Изд-во АН СССР, 1960. — Т. 3. — С. 49—100.
  3. ФЭБ: Пушкин. Возражение критикам "Полтавы". — 1949 (текст). Архів оригіналу за 3 грудня 2012.
  4. ФЭБ: Pushkin. Oproverzhenie na kritiki. — 1949 (текст). Архів оригіналу за 3 грудня 2012.

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.