Башта водогону (Глухів)

Башта водогону в Глухові пам'ятка архітектури місцевого значення, охоронний номер якої 112—См. Одна з головних визначних споруд міста Глухова Сумської області. Вежа була побудована в 20-ті роки XX століття, проте, незважаючи на свій молодий вік порівняно з іншими пам'ятками міста, вона є символом Глухова. Водонапірну вежу видно за десятки кілометрів від міста.[1]

Башта водогону
51°40′28″ пн. ш. 33°54′37″ сх. д.
Країна  Україна
Розташування Глухів
Тип водонапірна вежа і виставка
Висота 41 м
Архітектор Йосип Лазарєв
Будівництво 1927 1929 роки
Статус  пам'ятка архітектури місцевого значення

Башта водогону
Башта водогону (Сумська область)
 Медіафайли у Вікісховищі

Історія

Фото бригади будівельників башти (1928 рік)

Проект міського водогону був розроблений у 1910 році харківським архітектором Йосипом Лазарєвим. До того часу мешканці Глухова брали воду з річки та озер, які були багатоводними та з чистою водою.[2]

Побудована мурована башта в 1929 році архітектором Розановим з бригадою на місці, де в XVIII столітті знаходились Путивльські ворота Глухівської фортеці. Вона призначалася для чисто технічних або, точніше, господарських потреб, але використовувалася навіть як загальноміський інформаційний щит і пожежна вежа.

В 20032004 роках вежа була реставрована.

Опис

Схематичне зображення башти

Башта водогону знаходиться між головними вертикалями стародавнього Глухова Миколаївською та Трьох-Анастасієвською церквами, на протилежній від Інституту луб'яних культур стороні по вулиці Терещенків під номером №40, неподалік будинку, де народився М.Терещенко.

Споруда збудована в 1929 році, коли цивільні інженери не розумілися на архітектурних стилях, — з безліччю декоративних елементів оздоблення. І тому створили її в унікальній нетрадиційній для свого часу архітектурній манері: круглий конусоподібний стовбур з легкою лекальною кривизною, яка надає інженерній споруді художнього образу, у верхній частині м'яко, з плавним вигином, переходить у розширений двох'ярусний циліндр з прямокутними віконними прорізами по всьому периметру, а по висоті — двома широкими плоскими «обручами». Циліндричний обсяг завершується карнизом з великими крученнями. Конусний дах вежі переходить в гостру химерну башточку, що несе два рівні горизонтальних парасольок, утворених великими звісами покрівлі. Під нижнім рівнем парасольок, над водогінним баком, є оглядовий майданчик, з якого відкриваються чудові краєвиди на місто та його мальовничі околиці. Під другим рівнем багатоярусної надбудови встановлений годинник з мелодійним боєм. Завершується вежа металевим шпилем. Загальна висота вежі становить 41 метр, місткість бака — 120 тонн, а його об'єм — 360 м3.

Пластику архітектурних форм башти видно за багато кілометрів від міста. Зараз вежа водогону є справжнім домінантом Глухова та візитівкою міста. Після реставрації, вона стала популярним екскурсійним об'єктом. В ній внизу розміщена невеличка експозиція (музей), а силует самої вежі є незмінною емблемою Глухова.

Цікаві факти

  • Головною родзинкою вежі є внутрішні гвинтові сходи, кількість сходинок становить 186 штук.

Галерея

Будівництво башти
Табличка з
охоронним номером
Загальний вигляд вежі
Башта на
упаковці батону
Експозиція у вежі
Гвинтові сходи
Вежа водогону і
Трьох-Анастасіївська церква

Примітки

  1. ReTurist.com, Глухов: неГлуха пам'ятка
  2. КЗ "Глухівська центральна районна бібліотека", Глухів

Джерела

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.