Безменов Юрій Олександрович

Народився Юрій Безменов у 1939 році у містечку Митищі, що в передмісті Москви. Батько був офіцером Генерального штабу Радянської армії. Юрій навчався в Інституті східних мов Московського державного університету на спеціалізації індійської культури та індійських мов. Впродовж навчання став також молодшим офіцером адміністративної та військової розвідки. Після завершення навчання був остаточно завербований КДБ.

Перше призначення було до Індії перекладачем у радянській групі з економічної допомоги, що займалася будівництвом нафтопереробного комплексу у штатах Біхар і Гуджарат. Після близько двох років, 1965-го, був відкликаний назад до Москви і призначений у відділ політичних публікацій Агентства друку «Новини». Як розповідав Безменов, близько 75 % працівників Агентства насправді були дійсними офіцерами КДБ, решта — контрольовані КДБ автори, PR-фахівці, інформатори і т.д. Також в агентстві «Новини» насправді не було ніяких новин. Бувши журналістом, такої функції, як висвітлення новин, у нього не було. Основна його функція, крім написання, редагування та перекладу пропагандистських матеріалів, які мали розповсюджуватися в іноземних ЗМІ, полягала у супроводі іноземних делегацій, «промиванні їм мізків» та виконанні іншої роботи — щоб вони понесли у свої країни ту інформацію і думки, які були потрібні для здійснення СРСР ідеологічної диверсії.

Далі поперемінно працював або в Агентстві друку «Новини» в Москві, або у посольстві СРСР в Індії на посаді прес-офіцера, пізніше — прес-аташе.

1970 року з Індії Безменов втік до Канади. За його словами, він не міг довіряти нікому — ні індійській поліції, ні співробітникам посольства США чи інших країн, оскільки радянського перебіжчика могли здати. Його втеча мала виглядати просто як зникнення. Він прибрав образу хіпі, доєднався до групи хіпі, яка мандрувала Індією і за якийсь час покинув країну. ЦРУ допомогло Безменову «перевтілитися» в іншу особу — Томаса Шумана.

В інтерв'ю[1] причину своєї втечі Безменов пояснював так:

Особисто я ніколи матеріально не потерпав від комунізму просто тому, що виріс у сім’ї високопоставленого військового офіцера. Більшість дверей була відкрита для мене, більшість витрат оплачувалися урядом.... Головною причиною моєї втечі був моральний протест проти нелюдських методів радянської системи. Я протестував, перш за все, проти утисків наших дисидентів та інтелектуалів..... По-друге, коли я почав працювати у радянському посольстві в Індії, то з жахом з'ясував, що ми в мільйон разів є більшими гнобителями, ніж будь-яка інша колоніальна чи імперіалістична потуга в історії людства. Що моя країна привносить в Індію не свободу, прогрес і дружбу між народами, а расизм, експлуатацію, рабство і також економічну неефективність. Оскільки я полюбив Індію, то виявив у собі дещо, що за стандартами КГБ є дуже небезпечним і називається «розколота лояльність», коли агентові країна призначення подобається більше, ніж власна. Я буквально закохався у цю прекрасну країну, країну значних контрастів, але також великої сумирності, великої терпимості і також філософських та інтелектуальних свобод. Мої предки ще жили в печерах і їли сире м’ясо в той час, як Індія була високорозвиненою нацією шість тисяч років тому. Тож, очевидно, вибір був не на користь моєї власної країни. Я вирішив тікати і повністю відділити себе від брутального режиму.

У своїх лекціях, інтерв'ю та брошурах Безменов описав методику роботи Радянського Союзу з країнами, які треба було ослабити і підкорити. Це процес ідеологічної диверсії. Безменов наголошує, що йдеться не про шпигунство. «Якщо узагальнити весь час, гроші та зусилля КДБ, спрямовані за межі СРСР, ми побачимо, що на шпигунство як таке витрачається тільки 10-15 %. Решта — на ідеологічну диверсію, яка в більшості здійснюється засобами, що не суперечать законам вільних країн, і є видимою — якщо дати собі часу, зусиль і проникливості, щоб її побачити»[2]

Ідеологічна диверсія має чотири стадії (далі схема з брошури Юрія Безменова «Лист Америці з любов'ю»[3], сторінка 22. Переклад недослівний, в дужках — мовою оригіналу).

Безменов наголошує, що ці результати не обов'язково мають досягатися зусиллями диверсанта. КДБ у підривній роботі використовує той самий принцип, який є у японських бойових мистецтвах, зокрема дзюдо — використовувати енергію противника, щоб побороти його (наприклад, не відбивати удар, а ухилитися, схопити руку противника і продовжити його рух за напрямком удару, щоб далі кинути на землю чи вдарити об щось). «Країна, яка є ціллю, очевидно, робить щось погано. Якщо це вільне демократичне суспільство, то існує багато різних громадських рухів у цьому суспільстві. І в кожному суспільстві є люди, які діють проти суспільства. Наприклад, злочинці, ті, хто антагоністично налаштовані до політики держави, психотичні особистості, які взагалі проти всього, і, нарешті, є невелика група агентів іноземної держави, куплених, підманутих, завербованих.

Коли всі ці групи будуть спрямовані в одному напрямку, це правильний момент, щоб підхопити і продовжувати їх рух, поки вони не доведуть все суспільство до кризи». На прикладі релігії: потрібно ослаблювати її, сприяючи «всіляким сектам і культам, які привертають увагу людей. Навіть якщо такі секти є наївними, це не має значення. Поки загальноприйнята релігійна норма повільно підточується і люди збиваються з головної цілі релігії — мати зв'язок із Богом, це спрацьовує для мети ідеологічної диверсії. Далі змішуйте справжні поважані релігійні організації із фейковими організаціями. Відбийте увагу людей від справжньої віри і розосередьте їх на різні підміни».

• Безменов згадував Генрі Кіссинджера в інтерв'ю та в книгах, коли говорив про інтелектуалів у країнах Заходу, які сприяли ідеологічній диверсії Радянського Союзу через замовчування правди, поширення пропаганди, виправдовування комуністичного режиму і т. д. Цікаво, що Генрі Кіссинджер послідовно виступає проти вступу України в НАТО[5]; після початку відкритої війни Росії з Україною критикував санкції щодо Росії, виправдовував анексію Криму[6].
• Про смерть Юрія Безменова публічно відомо дуже мало, за одними даними, він помер 1993 року, за іншими — 1997-го[7]
• Чотири книги Юрія Безменова/Томаса Шумана були перекладені російською мовою («Любовное послание Америке», «Черный это красиво, а коммунизм — нет», «Нет „Новостей“ — хорошие новости» и «Всемирная полиция мыслей»).

• Віктор Суворов