Безніско Євген Іванович

Майже 40 років працював над офортами та ліноритами за мотивами творів Івана Франка (поеми «Мойсей», «Смерть Каїна», «Панські жарти», «Ботокуди», «Похорон», «Христос і хрест», «Рубач». «Каменярі» тощо), Лесі Українки (драми «Лісова пісня», «Вавилонський полон», «В катакомбах», «Одержима», «На полі крови» тощо), Василя Стефаника (низка новел).

За останні роки — автор пам'ятника Юрію Дрогобичу в Дрогобичі (1999)[1], мозаїк на меморіальному цвинтарі Січових Стрільців на горі Маківка (1999) та у меморіальній каплиці жертвам НКВС в Золочівському замку (1995). У 1997 та 2004 роках працював у Чорнобильській зоні (45 пастелей). Автор великої низки портретів визначних культурних і громадських діячів України. Зокрема його портрет кардинала Йосипа Сліпого був подарований від Львівщини папі Івану Павлові II у 1996 році. Бронзова копія пам'ятника Данилові Галицькому в місті Володимирі-Волинському (автор Теодозія Бриж, покійна дружина художника), подарований від Львівщини папі Івану Павлові II у 2001 році.

Автор 19 персональних виставок. Роботи зберігаються в музеях США, Аргентини, Канади, Франції. Неодноразово брав участь у виставках в Україні та закордоном[2].

Помер у Львові , похований на полі № 33 Личаківського цвинтаря.

• Народний художник України (24 серпня 2013) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм[3]
• Заслужений художник України (1989)
• Відзнака Президента України — ювілейна медаль «20 років незалежності України» (19 серпня 2011)[4]

• Товкало М. Безніско Євген // Енциклопедія Львова / За редакцією А.Козицького та І.Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 1. — С. 200, 201. — ISBN 978-966-7007-68-8.