Белгіка
Бе́лгіка (лат. Gallia Belgica) — провінція Римської імперії, утворена у 16 р. до н. е. в області розселення кельтського племені белгів після адміністративної реформи проведеної Августом. Після цього поділу Галлії і утворилася Белгіка, яка межувала з Лугдунською Галлією, Нижньою та Верхньою Германіями. При імператорі Діоклетіані (284—305) розділена на дві провінції: I Белгіка і II Белгіка. У V столітті завойована франками.
Белгіка | |
Дата створення / заснування | 22 до н. е. |
---|---|
Держава |
![]() ![]() |
Столиця | Реймс і Трір |
Адміністративна одиниця | Diocese of Gauld |
Розташовується в межах сучасної адміністративної одиниці | Гранд-Ест, О-де-Франс і European Collectivity of Alsaced |
Наступник | Верхня Германія |
Час/дата припинення існування | 5 століття |
![]() | |
![]() | |
![]() |

Після завоювання Белгіки франками вона і була заселена цими германськими племенами, а почасти також фризами і саксами, які значною мірою германізували колишнє белго-римське населення Північної Белгіки (згодом стало складовою частиною фламандської народності); германізація белго-римського населення Південної Белгіки була незначною (тут склалася згодом валлонська народність).
Римське управління
- Квінт Волузій Сатурнін (61)
- Квінт Глітій Атілій Агрікола (94-97)
- Квінт Сосій Сенеціон (97-99)
- Тіберій Клавдій Сатурнін (141)
- Авл Юній Пастор Луцій Цезенній Сосп (159—162)
- Дідій Юліан (171—172 — 175)
- Гай Сабуцій Майор Цециліан (180—183)