О-де-Франс
О-де-Франс (також Верхня Франція, фр. Hauts-de-France) — регіон Франції, створений відповідно до територіальної реформи французьких регіонів 2014[2] внаслідок об'єднання регіонів Нор-Па-де-Кале і Пікардія. Датою утворення нового регіону вважається 1 січня 2016[3].
| О-де-Франс | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
|
Hauts-de-France | |||||||||||||
| |||||||||||||
 | |||||||||||||
| Столиця | Лілль | ||||||||||||
| Країна | .svg.png.webp){kind=small} Франція[1] | ||||||||||||
| Регіон | Метрополія Франції Q88521111? | ||||||||||||
| |||||||||||||
| Департаменти | Нор Па-де-Кале Ена Сомма Уаза | ||||||||||||
| Кантони | 145 | ||||||||||||
| Населення | |||||||||||||
| - повне | 5 987 883 (оцінка станом на 01.01.2004) 3,99 млн. (за переписом 08.03.1999) (3-тє) | ||||||||||||
| - густота | 188,22/км² (2004) | ||||||||||||
| Площа | |||||||||||||
| - повна | 31 813 км² | ||||||||||||
| Висота | |||||||||||||
| - максимальна | (Ватіньї) | ||||||||||||
| Губернатор | Xavier Bertrandd | ||||||||||||
| Президент ради | Ксавьє Бертран | ||||||||||||
| Вебсайт | hautsdefrance.fr | ||||||||||||
| Код ISO 3166-2 | FR-HDF | ||||||||||||
 Карта Франції з позначенням регіону О-де-Франс | |||||||||||||
| Карта Франції з позначенням регіону О-де-Франс | |||||||||||||
| |||||||||||||
| |||||||||||||
Назва
У тексті закону визначено тимчасове найменування регіону, що складається з поєднання назв історичної області Пікардія (фр. Picardie), протоки Па-де-Кале (фр. Pas de Calais) і позначення місця регіону на мапі Франції (Нор — північ; фр. Nord), розділених (у французькому написанні) дефісами. Постійна назва та місцезнаходження регіональної столиці повинні бути визначені Регіональною радою до 1 липня 2016 і затверджено Державною радою Франції до 1 жовтня 2016[4][5].
Географія
Регіон, загальною площею 31813 км² є восьмим за величиною на території метрополії Франції. Він розташований на північному сході країни і межує з регіоном Іль-де-Франс на півдні, регіоном Нормандія на південному заході та регіоном Гранд-Ест на південному сході. На північному сході регіон межує з Бельгією. З північного сходу регіон омивається Північним морем і протокою Па-де-Кале.
Історія
У Середньовіччі Пікардія розпадалася на графства Вермандуа, Валуа і Ам'єннуа. Області навколо Суассона і Лана жили самостійним політичним життям. Вперше назву «Пікардія» зафіксовано в документах XIII століття. Так називали область поширення особливої пікардської говірки. Володіння Пікардії у французької корони оскаржували англійці і герцоги Бургундські. Через Пікардію проходили шляхи майже всіх завойовників, які прагнули опанувати Парижем. У ході Першої світової війни багато старовинних міст Пікардії, включаючи Перонн і Сен-Кантен, були повністю зруйновані.
Пікардія — батьківщина готичної архітектури, тут збереглося шість видатних середньовічних соборів, найбільший з яких — в Ам'єні.
У 1790 році історичні провінції Франції були перетворені в департаменти. Під час Третьої республіки у 1919 році Етьєном Клементелем були засновані «економічні регіони» і зроблена перша спроба економічного планування.
Адміністративний поділ
Регіон має площу понад 31813 км² з чисельністю населення 5987883 осіб[6]. . Щільність населення складає (станом на 2013 рік) 188,22 осіб/км². Тимчасовим адміністративним центром є Лілль, рішення про остаточний адміністративний центр має бути прийняте регіональною радою до кінця червня 2016[3].
Департаменти
| Департамент | Герб | Площа | Населення | Щільність населення | Префектура | |
|---|---|---|---|---|---|---|
| 02 | Ена |  |
7369 км² | 540 888 | 75,33 осіб/км² | Лан |
| 59 | Нор |  |
5743 км² | 2 587 128 | 455,85 осіб/км² | Лілль |
| 60 | Уаза |  |
5860 км² | 810 300 | 140,56 осіб/км² | Бове |
| 62 | Па-де-Кале |  |
6671 км² | 1 463 628 | 223,24 осіб/км² | Аррас |
| 80 | Сомма |  |
6170 км² | 571 154 | 94,55 осіб/км² | Ам'єн |
Найбільші міста
Найбільшими містами регіону (з населенням понад 30 000 мешканців) є:
| № | Місто | Департамент | Населення (2013)[7] |
|---|---|---|---|
| 1 | Лілль | Нор | 231491 |
| 2 | Ам'єн | Сомма | 132699 |
| 3 | Рубе | Нор | 95866 |
| 4 | Туркуен | Нор | 92974 |
| 5 | Дюнкерк | Нор | 89882 |
| 6 | Кале | Па-де-Кале | 72520 |
| 7 | Вільнев-д'Аск | Нор | 62616 |
| 8 | Сен-Кантен | Ена | 55698 |
| 9 | Бове | Уаза | 55252 |
| 10 | Валансьєн | Нор | 42851 |
| 11 | Булонь-сюр-Мер | Па-де-Кале | 42537 |
| 12 | Ватрело | Нор | 41552 |
| 13 | Дуе | Нор | 41189 |
| 14 | Аррас | Па-де-Кале | 40830 |
| 15 | Комп'єнь | Уаза | 40430 |
| 16 | Марк-ан-Барель | Нор | 39392 |
| 17 | Крей | Уаза | 34262 |
| 18 | Камбре | Нор | 32852 |
| 19 | Ланс | Па-де-Кале | 31647 |
| 20 | Льєвен | Па-де-Кале | 31517 |
| 21 | Мобеж | Нор | 30567 |
Примітки
- archINFORM — 1994.
- Collectivités territoriales : nouvelle organisation territoriale (фр.). Assemblée Nationale. 7 серпня 2015. Процитовано 1 січня 2016.
- La carte à 13 régions définitivement adoptée (фр.). Le Monde. 17 грудня 2014. Процитовано 1 січня 2016.
- Cyprien Cini, Loïc Farge (14 грудня 2015). Élections régionales 2015 : sept nouvelles régions se cherchent toujours un nom (фр.). RTL. Процитовано 10 січня 2016.
- Laurence Albert (25 листопада 2015). Les nouvelles régions à la recherche de leurs futurs noms (фр.). Les Échos. Процитовано 10 січня 2016.
- Populations légales 2013 des régions 2016 (фр.). Institut national de la statistique et des études économiques. Процитовано 1 січня 2016.
- Populations légales 2013 des départements et des collectivités d'outre-mer (фр.). Institut national de la statistique et des études économiques. Процитовано 28 грудня 2015.