Беленус

Беленус (галльський Беленус[1]; ірландський Луг (англ. Lug); бриттський Лугус[2]) — загально-кельтський бог, ім'я якого означає «сяйво, блиск, світло». Беленус-Луг-Лугус — бог світла, сонця й вогню. Луг-Лугус також виступає богом усіх знань та ремесел; в пізніші часи став «головним богом кельтської релігії».[3] Беленусу-Лугу-Лугусу присвячено свято весни Белтейн — перше травня[4].

Беленус
Божество в Кельтська міфологія
Гравюра бога, якого найчастіше визначають як «Lugus» — цей барельєф був знайдений в Парижі в 1867 році і зберігається в музеї Карнавалі (Carnavalet). Це «зображення гравюри», яке опубліковане в Парижі в 1910 році — в джерелі «Les Dieux gaulois d'après les monuments figurés» (Галльські боги згідно з пам'ятними зображеннями), автор «J.-L. Courcelle-Seneuil».

Загально-кельтський бог: Беленус, Лугус, Луг

Беленуса вшановували в Галлії (ще в часи Юлія Цезаря), в Британії, в кельтських регіонах античних Австрії та Іспанії. Науці відомо 51 напис, присвячений Беленусу, — вони зосереджені в основному в Цизальпійській Галлії (Аквілея, Карни), в Норіку (землі сучасної Австрії) і Нарбонській Галлії, а також на інших кельтських територіях. Беленус мав святилища від Аквілеї на Адріатичному морі до Кіркбі Лонсдейл в Англії.[5][6]

В Ірландії цього бога називали Луг, а в Шотландії — Лугус. Імена Луг-Лугус використовували в Галлії (зокрема, вважається, що від ймення Лугус постала назва міста Ліон — тобто кельтсько-римське «ЛугДунум»).

Варіанти імені

Варіанти імені в кельтських та латинських джерелах: Belanu, Belanos, Belemnus, Belenos. Belenus, Beli, Belinos, Belinu, Belinus, Bellinus, Belus, Belyn (в Уельсі). Бачимо, що усі ці форми (а особливо «Belus») досить близькі до ймення слов'янського бога Велеса — зв'язок між пантеонами кельтів та слов'ян є можливим, з урахуванням тривалого сусідства цих народів.

Етимологія

Етимологія імені «Беленус» не зовсім зрозуміла, але зазвичай приймають значення: «блискучий», «світлий».

Ірландсько-шотландське свято Белтайн (англ. Beltene; 1 травня) було присвячене Лугу- Лугусу (тобто Беленусу). Назва свята, певно, походить від кельтського кореня (кельт. «Бел» — «сяючий»; укр. «білий»).

Вважають, що ім'я «Луг» має ту ж саму етимологію — «сяючий». Її порівнюють з латинським «Люціна» («сяюча») — це богиня променів (рос. «лучи»).[7]

Варто відзначити, що в стародавній Галлії та Британії, бог світла (якого римляни вважали близьким до грецького Аполлона) мав понад 15 імен та епітетів, зокрема: Grannos, Borvo, Maponus, Moritasgus. Аполлона в Галлії також ототожнювали з божеством на ім'я Мапон, яке було пов'язане з мистецтвом музики (можливо, Мапон відповідає таким персонажам з міфології острівних кельтів, як валлійський Мабон, син Модрона, та ірландський Енгус Мак Ок)[4].

Риси, зокрема «головний бог кельтського пантеону», «майстер усіх ремесел та наук»
Розповсюдження кельтів. Зеленим — 1000 року до н. е., червоним — 400 року до н. е., оранжевим — територія культури Ла Тен.

Риси галльського Беленуса

1) В джерелах часів Римської імперії Беленуса вважали подібним до Аполлона. Як і Аполлон, Беленус вважався богом-цілителем, його особливо вшановували, як покровителя священних гарячих джерел[4]. Іноді Беленуса супроводжувала богиня Белісама (Belisama, Bηλησαμα, Belisma, Belesama) — в кельтській міфології богиня озер, річок, вогню, світла, домашнього вогнища, покровителька ремісників, що обробляють метали, яку Юлій Цезар пов'язував з Мінервою, Афіною. В ірландській міфології вона була донькою бога Дагда й покровителькою поетів.[7]
2) Інколи Беленуса зображували в компанії жінок — через це його вважають богом краси (подібно до Аполлона), а етимологічно пов'язують з французьким «belle» (красуня, красивий).[7]
3) У Джефрі Монмутського в «Історії королів Британії» існує легендарний король Belinus, ім'я якого, напевно, походить від ім'я бога Беленуса.

Риси ірландського Луга, шотландського Лугуса

Риси ірландського Луга, та шотландського Лугуса — відомі науці значно краще аніж риси галльського Беленуса.

1) Сучасна «Енциклопедія Британіка» називає Луга «головним богом кельтської релігії».[3] Головною рисою Луга-Лугуса була не «бог світла», а «майстер усіх ремесел; знавець усіх наук; вчитель людей та богів» — можливо, саме через це Луга й вважали головним богом.
2) Також ірландське ймення «Луг» («Lug») в англійській мові перекладається як «волочити» (ця етимологія, певно, пов'язана з такою річчю як «волочебний цикл сільсько-господарських робіт»).
3) Сузір'я «Молочний шлях» (укр. Стожари) кельти називали «ланцюг Луга»[8]
4) В британській (ірландській, шотландській) традиції Луг вважається лідером великого загону міфічних істот — лепреконів. Луг, як і гноми лепрекони, переховує мідні котли з золотом та може дарувати їх людям.

Тобто риси галльського Беленуса та шотландсько-ірландського Лугуса-Луга дещо відрізняються, але все ж таки цих богів вважають іпостасями одного й того ж загально-кельтського божества.

Література

Примітки
  1. Енциклопедія «Британніка», стаття «Belenus».
  2. Енциклопедія «Британніка», стаття «Lugus».
  3. CD-disk «Encyclopedia Britannica» (ready reference), Inc. Merriam-Webster's Collegiate Dictionary, 2004. — «Lug».
  4. Кельтський бог Беленус — бог сонця, МІФИ КЕЛЬТІВ. web.archive.org. 25 травня 2018. Процитовано 6 березня 2021.
  5. Nicole Jufer & Thierry Luginbühl (2001). Les dieux gaulois: répertoire des noms de divinités celtiques connus par l'épigraphie, les textes antiques et la toponymie. Paris: Editions Errance. ISBN 2-87772-200-7.
  6. http://www.Roman-Britain.org. Roman Inscriptions of Britain Архівовано 13 липня 2007 у Wayback Machine. (RIB 611).
  7. Кельтская мифология (энциклопедия). — М. : Эксмо; 2006. — 640 с.
  8. Кельтская мифология (энциклопедия) — М. : Эксмо; 2006. — 640 с. — С. 48 (Глава 5. Боги гэлов (Ирландия)).
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.