Белоцький Морис Львович

Морис Львович Белоцький (Чорний) (18951944) радянський партійний діяч, учасник Громадянської війни, перший секретар Киргизького обласного (республіканського) комітету ВКП(б) у 1934—1937 роках. Делегат X, XV та XVII з'їздів ВКП(б), член ЦВК СРСР.

Белоцький Морис Львович
Прапор
5-й Перший секретар ЦК ВКП(б) Киргизької АСРР
вересень 1934  22 березня 1937 року
Попередник: Олександр Шахрай
Наступник: Максим Аммосов
як перший секретар ЦК КП Киргизької РСР
 
Народження: 1895
Липовець, Київська губернія, Російська імперія
Смерть: 1944
Вишній Волочок, Калінінська область, РРФСР, СРСР
Освіта: Військова академія імені М. В. Фрунзе
Партія: КПРС
Нагороди:

Життєпис

Походив з єврейської родини, що проживала в місті Липовець Київської губернії (нині Вінницька область)[1].

У 19161917 роках брав участь у діяльності анархістських організацій. У серпні 1918 року вступив до лав РКП(б). Від того ж року очолював революційний комітет у Литві.

Від 1919 до 1920 року обіймав посади секретаря революційного командира та повітового комітету РКП(б) в Липовці й Умані. Після цього вступив до лав РСЧА, в якій служив на посадах заступника начальника політичного управління 1-ї Кінної армії, потім — військового комісара 11-ї кавалерійської дивізії[2].

Відзначився під час боїв проти армії генерала Врангеля та польсько-радянської війни. Також відзначився під час штурму повсталого Кронштадта в березні 1921 року. За ті бойові заслуги був двічі нагороджений орденом Червоного Прапора (30 липня та 23 березня 1921 року відповідно)[2]. 1923 року закінчив Військову академію РСЧА, після чого викладав там соціально-економічні дисципліни, одночасно був помічником комісара академії.

У червні 1924 року отримав пост генерального консула СРСР у місті Термезі (Бухарська Народна Радянська Республіка). Від 1925 року обіймав посаду першого секретаря Скопинського повітового комітету ВКП(б). Пізніше, 1930 року, був інструктором Північно-Кавказького крайового комітету й відповідальним секретарем Донецького окружного комітету ВКП(б). Того ж року став першим секретарем Північно-Осетинського обкому ВКП(б).

1932 року закінчив курси марксизму-ленінізму при ЦК ВКП(б), після чого отримав пост першого заступника голови «ТСОАВІАХІМу».

Від вересня 1933 року до березня 1937 року займав пост першого секретаря Киргизького республіканського комітету ВКП(б)[2].

9 липня 1937 року був виключений з лав ВКП(б), а потім заарештований разом зі своєю родиною за звинуваченням у зв'язках з ворогами народу. Засуджений до позбавлення волі. 1944 року помер у в'язниці міста Вишній Волочок (Калінінська область)[2].

Родина

Був двічі одружений. Вперше - з Софією Усієвич. Від того шлюбу народився син Климент.

Друга дружина, уроджена Лордкіпанідзе, була однією з перших у Киргизії жінок-льотчиць. Обіймала посади завідувача промислово-транспортного відділу обкому партії, члена бюро обкому. Мали трьох дітей. Син Сандро став доволі відомим лікарем-імунологом, а також поетом і письменником. Від 1990 року проживав в Ізраїлі.

Примітки

  1. Жозеф Тартаковский. Евреи в руководстве СССР (1917-1991). narod.ru (рос.). Архів оригіналу за 25 квітня 2018. Процитовано 26 листопада 2018.
  2. Архівована копія. Архів оригіналу за 27 січня 2013. Процитовано 28 листопада 2018.

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.