Белькампо

Псевдонім «Белькампо» — це латинізована, зокрема і у варіантах народної латини, приміром італійською версія (насправді буквальний переклад) справжнього прізвища письменника Schönfeld = Schön («прекрасний/а/е») + feld («поле») → Bel + campo (Белькампо). Вважається також, що псевдонім є даниною автора творчості відомого німецького романтика Ернста Теодора Амадея Гофманна (1776–1822), адже так (П'єтро Белькампо) звали одного з персонажів гофманівського роману «Еліксир сатани».

Дитинство Германа Пітера Шенфельда Віхерса минуло в тихому містечку Рейсен, яке потім він опише в оповіданні «Велика подія» (Het grote gebeuren, 1946).

Навчався Герман Віхерс у Лейдені та в Амстердамі, вивчав нотаріальне право та деякий час працював за спеціальністю — в юридичній фірмі.

У 1930-х роках, майбутній письменник вирушив у мандрівку низкою європейських країн. Враження від поїздки Шенфельд Віхерс виклав у дорожніх нотатках, названих «Мандри Белькампо», які побачили світ у 1938 році .Вони розповсюджувались у самвидаві (вперше оповідання Белькампо було надруковане в 1934 році).

13 квітня 1949 року він склав лікарські іспити, але протягом 1953–1967 років продовжував вивчати медицину в Гронінгені. Потім вів лікарську практику, розпочавши її у 47 років (1949) і закінчивши з виходом на пенсію в 1967 році, де почав займатися літературною діяльністю.

Помер Герман Віхерс 2 січня 1990 року в Рейсені, де його поховали на міському кладовищі.

З огляду на контраверсійну постать письменника, всі спроби назвати на честь Белькампо вулицю в Рейсені або встановити меморіальну табличку наразилися на радикальний опір, у першу чергу, церковних служителів. Проте, восени 2007 року погруддя Шенфельда Віхерса з'явилося на час виставки його доробку в Рейсенській публічній бібліотеці.

У Батмені, де Шенфельд Віхерс деякий час був домашнім лікарем, письменника вшановано встановленим бронзовим пам'ятником, зберігається будинок Белькампо.

Белькампо був нагороджений низкою національних літературних премій:

• 1956 — Marianne Philips-prijs за життєві досягнення;
• 1959 — Prijs van de Stichting Kunstenaarsverzet 1942-1945 за прозову творчість;
• 1960 — Hendrik de Vriesprijs за життєві досягнення;
• 1983 — Tollens-prijs за життєві досягнення.

Вважається, що своєю літературною творчістю Белькампо продовжував традиції німецького романтизму, зокрема Ернста Гофмана. Загалом критики відносять доробок новеліста до фантастичної літератури, в якій примхливо змішуються реальні факти й ситуації, поетика абсолютно буденних речей і водночас дивовижна фантастика, гротеск і міфологія[1]. Белькампо є одним з основоположників нідерландської фантастики. Окрім оповідань виділяється фантастико-утопічний роман автора "Верландія" [Voorland] (1926), у якому зображено кастово-детермінована суспільство майбутнього, випередив класичну антиутопію "Про чудовий новий світ" О. Хакслі. У циклі оповідань зі збірки "Приховане" (1964) письменник розглядає весь Всесвіт - неживу і живу - як єдиний організм.

• 1934 — De verhalen van Belcampo
• 1938 — De zwerftocht van Belcampo
• 1946 — Nieuwe verhalen van Belcampo
• 1950 — Sprongen in de branding
• 1953 — Liefdes verbijstering
• 1958 — Groningen
• 1958 — De fantasieën van Belcampo
• 1958 — Het grote gebeuren, met zeven houtsneden van Hans Peter Doebele
• 1959 — Het grote gebeuren. Een verhaal, met illustraties van E. Puettmann
• 1959 — Tussen hemel en afgrond
• 1962 — Bevroren vuurwerk. Een keuze uit de verhalen van Belcampo
• 1963 — Luchtspiegelingen, bundel van De verhalen, Nieuwe Verhalen, Sprongen in de branding, Liefdes verbijstering, Tussen hemel en afgrond
• 1964 — Verborgenheden
• 1966 — Rijswijk in zijn historie bezien
• 1968 — De ideale dahlia, verhalen
• 1972 — De filosofie van het belcampisme
• 1975 — De toverlantaarn van het christendom
• 1975 — Kruis of munt. De wijsgerige verhalen
• 1975 — Het grote gebeuren. De verhalen van Rijssen en Amsterdam
• 1975 — Het woeste paard. De bizarre verhalen
• 1976 — De dingen de baas, verhalen
• 1979 — Rozen op de rails
• 1979 — Al zijn fantasieën, waarin opgenomen: Luchtspiegelingen, Verborgenheden, De ideale dahlia
• 1982 — De drie liefdes van tante Bertha
• 1989 — Pandora's album
• 1996 — De wondere wereld van Belcampo

• Белькампо є творцем так званої форми подачі інформації про себе «антипаблісіті», адже до середини 1940-х років, коли його твори вже стали популярнішими, про їхнього автора було майже нічого не відомо, включно ім'я людини, яка ховалася за псевдонімом Белькампо. Деякі періоди його життя і творчості досі лишаються маловідомими.
• У рамках такого курсу «антипаблісіті» Белькампо якось зважився надати своє фото одному літературному часопису. Але на цьому фото, надісланому до редакції, була знята лише потилиця письменника[2].

• Belcampo. dbnl.org. Архів оригіналу за 25 квітня 2011. Процитовано 5 січня 2015.

• Довідки про авторів // Антологія нідерландської прози (упорядкування і переклад Я. Довгополого), К.: «Юніверс», 2005, стор. 413
• Иванова Н. Прекрасное поле фантазий (післямова) // у кн. Белькампо. Избранное., М.: «Радуга» — с. 387–398
• Энциклопедия фантастики. Кто есть кто. Под ред. Вл.Гакова, 1995 год
• http://www.isfdb.org/cgi-bin/ea.cgi?20059