Бенкет вояків-лучників

Сад в європейській християнській традиції пов'язаний із глибинним міфологічним прототипом. Він виходить з біблійного раю, бо ще «Бог насадив сад у Едемі на сході і населив там Адама, котрого створив»[1]. Сад для насолоди богів існував вже у шумерів, від них уяву про нього наслідували хананеї, від останніх його наслідували юдеї і перенесли у біблію. Сад у раю — особливий простір, позбавлений горя, хвороб, край захищеності і врожаю, втілення чистої і безгрішної мрії. Саме в цьому саду мешкали Адам і Єва до моменту гріхопадіння[2].

Мрія про сад була перенесена на землю. У різні століття сад ставав пунктом відліку, первинним і безгрішним початком історичного шляху людства. В уяві різних народів такий сад був місцем небачених дерев і рослин, домівкою дивовижних птахів і квітів. В біблії сад — особливий простір, оточений з усіх боків парканом і мав лише одні ворота. Сад такого типу і почали відтворювати в добу середньовіччя — зі звичними і екзотичними рослинами, з квітами, з птахами, що самі туди прилітали. Розпланування саду ще не головувало, було достатньо стежок і декількох плодючих дерев, трав та квітів.

Садом з квітами та плодами як дивом швидко почали пригощати дорогих гостей, родичів, тут залюбки грали діти під наглядом матерів. Тут усамітнювались, спілкувались з мудрими, молились, усамітнювались з коханими, відзначали різні свята[3].

Рукописні книги прикрашали мініатюрами, куди перейшли і уявні образи райського саду. Згодом там розмістили і Богоматір з Христом, янголами та родичами святої Родини. Практично середньовічний сад присутній на численних мініатюрах французьких, італійських, німецьких, нідерландських майстрів. Сад став оточенням мадонни з немовлям на вівтарях раннього відродження. Сад згодом логічно увійшов у нецерковні за сюжетами літературу (« Декамерон » Бокаччо) і у побутовий живопис.

Нецерковний, побутовий сюжет із плодючим садом розробив і майстер з Франкфурта у картині «Бенкет вояків-лучників ». Була використана велика дерев'яна стулка, що незвично для нерелігійної за сюжетом картини. Сад на картині давній і майже середньовічний за виглядом. Сад давній, бо на гілках вжи вистигли яблука. З усіх боків сад оточений парканом, де є лише одні ворота. Садову територію використали вояки-лучники та міська дружина (для охорони порядку і захисту міста) для якогось власного свята. Гостей біля воріт зустрічають молода господиня і чоловік з дома глеками у руках. За припущеннями у глеках могло бути пиво або вино. Біля воріт — головні персонажі бенкета, вояки у обладунках зі зброєю у руках.

Сад рясніє від запрошених на свято. На дерева за яблуками полізли молодики. Решту гостей розважають музики і два блазні, що вихиляються у танці. В глибині сада — трон з величезною емблемою ключа, де воссідає молодик, можливо, голова бенкету. Гості із задоволенням святкують, куштують яблука, спілкуються. Найбільш нетерплячі усамітнились із дівчатами у кущах для поцілунків і пестощів.

Діти, сусіди і перехожі із заздрістю розглядають бенкетуючих через паркан. За бенкетом з музикою спостерігають і численні сусіди з вікон близьких домівок.

• Відродження
• Ранній нідерландський живопис
• Північний маньєризм
• Антверпенська школа
• Вівтар Портінарі
• Ян Корнеліс Вермеєн

• Составитель Е. Ананьев «Парки. Сады», М. Аванта, 2004