Березоворудський район

Березовору́дський райо́надміністративно-територіальна одиниця УСРР з центром у с. Березова Рудка, утворена 7 березня 1923 у складі Прилуцької округи з Теплівської і Сасинівської волостей Пирятинського повіту Полтавської губернії. Спочатку називався Теплівський. Площа – 471 верста² (~536 км²). Населення – 27 633 особи.

Березоворудський (Теплівський) район
Основні дані
Країна: СРСР, УСРР
Округа/Область: Прилуцька округа
(19231930),
Лубенська округа
(13 червня 19302 вересня 1930)
Утворений: 7 березня 1923
Ліквідований: 3 лютого 1931
Населення: 27 633 особи[1]
Площа: 536 км²
Густота населення: ~52 осіб/км²
Населені пункти та ради
Районний центр: Березова Рудка
Кількість сільських рад:
11[1]
Районна влада
Адреса адміністрації: Українська СРР, Прилуцька округа, Березоворудський р-н, с. Березова Рудка

Станом на 7 вересня 1923 року район налічував 11 сільрад (Березоворудська, Бубновщинська, Грабарівська, Гурбинська, Давидівська, Кейбалівська, Малютинська, Наталівська, Сасинівська, Смотриківська, Теплівська), кількість яких згодом скоротилася до 7. Чисельність населення на 7 вересня 1923 року становила 32 025 осіб. 25 лютого 1926 року у Березоворудському районі утворено дві нові сільради: Вечірківську і Крячківську.[2]

13 червня 1930 року постановою ВУЦВК і Раднаркому УСРР було розформовано Прилуцьку округу з приєднанням її території до Лубенської округи. 2 вересня 1930 Лубенську округу було ліквідовано, і район перейшов у пряме підпорядкування республіканській владі у Харкові.

3 лютого 1931 ВУЦВК ухвалив постанову про реорганізацію районів, оскільки після проведеної цього самого року перевірки діяльності районів, їхнього економічного і фінансового стану постала необхідність певних змін у тодішньому адміністративно-територіальному поділі УСРР. Цією постановою було ліквідовано Березоворудський район, а його територію приєднано до Пирятинського району.

Примітки

  1. В. Н. Жук, З. М. Суховська. Адміністративно-територіальний поділ Полтавщини (1648–1941 рр.): Довідник з історії адміністративно-територіального поділу. — Полтава : Департамент поліграфії ПП «ЕНТ» м. Кременчук, 2002. — С. 205. — ISBN 966-95757-1-0.
  2. Офіційний сайт Пирятина
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.