Березова Рудка

Бере́зова Ру́дка село в Пирятинському районі Полтавської області. Населення — 1 971 особа, площа — 4,051 км². Орган місцевого самоврядування Березоворудська сільська рада.

село Березова Рудка
Герб
Садиба Закревських
Країна  Україна
Область Полтавська область
Район/міськрада Пирятинський район
Рада Березоворудська сільська рада
Код КАТОТТГ UA53040090030043309
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 1717
Населення 1 971
Площа 4,051 км²
Густота населення 486.55 осіб/км²
Поштовий індекс 37040
Телефонний код +380 5358
Географічні дані
Географічні координати 50°18′54″ пн. ш. 32°14′24″ сх. д.
Водойми р. Перевід
Місцева влада
Адреса ради 37040 Полтавська область Пирятинський район с. Березова Рудка
Карта
Березова Рудка
Березова Рудка
Мапа

 Березова Рудка у Вікісховищі

Географія

Село Березова Рудка знаходиться на правому березі річки Перевід, нижче за течією на відстані 3,5 км розташоване село Крячківка, а на протилежному березі — село Вечірки. Через село протікає пересихаючий струмок з великою загатою. Навколо села багато іригаційних каналів та Березоворудське водосховище.

Історія

Засноване в 1717 році гетьманом Іваном Скоропадським. У 1752 році село у нащадків гетьмана викупили Закревські і зробили своїм родовим помістям. Через нього пройшло п'ять поколінь Закревських. В Березовій Рудці вони проживали до революції 1917 року. Чоловіки родини відбува́ли державну службу і жили в Петербурзі, а по виходу на відпочинок поверталися до села. До того часу воно було їхньою літньою резиденцією.

Березову Рудку у 18431846 роках п'ять разів відвідав Тарас Шевченко.

У 1923—1931 роках село було адміністративним центром однойменного району.

У часи німецької окупації 18 травня 1942 року у Березовій Рудці розстріляно 21 єврея.[1] З 1 вересня 1942 до 18 вересня 1943 року село входило до складу Пирятинського ґебіту.

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 2458 осіб, з яких 1327 чоловіків та 1131 жінка.[2]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1962 особи.[3]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[4]

МоваВідсоток
українська 96,30 %
російська 2,69 %
вірменська 0,71 %
молдовська 0,15 %
польська 0,10 %
білоруська 0,05 %

Економіка

  • Молочно-товарна ферма.

Об'єкти соціальної сфери

  • Березоворудський аграрний технікум.
  • Школа.

Пам'ятки

У зводі пам'яток Пирятинського району записані наступі об'єкти:

  • Березоворудський — гідрологічний заказник місцевого значення (природа)
  • Парк — ботанічна пам'ятка природи місцевого значення (природа)
  • Археологічний комплекс: Селище І, курганний могильник І, давньоруський час (археол.)
  • Поселення І, епоха бронзи, рання залізна доба (археол.)
  • Поселення II, епоха бронзи, рання залізна доба, пізнє середньовіччя (археол.)
  • Поселення III, неоліт, енеоліт, епоха бронзи, рання залізна доба, ранньослов'янський час, пізнє середньовіччя (археол.)
  • Поселення IV, неоліт, енеоліт, епоха бронзи, рання залізна доба, пізнє середньовіччя (археол.)
  • Курганний могильник II (археол.)
  • Курганний могильник III (археол.)
  • Курганний могильник IV (археол.)
  • Курган І (археол.)
  • Курган II (археол.)
  • Курган III (археол.)
  • Курган IV (археол.)
  • Курган V (археол.)
  • Курган VI (археол.)
  • Курган VII (археол.)
  • Курган VIII (археол.)
  • Братська могила радянських військовополонених, мирних жителів (1942) (іст.)
  • Братська могила радянських воїнів (1941,1943), пам'ятний знак полеглим землякам (1957) (іст.)
  • Земської школи будинок (1915) (іст.)
  • Могила радянського воїна (1943) (іст.)
  • Пам'ятний знак жертвам Голодомору 1932—1933 pp. (іст.)
  • Пам'ятник Ульянову (Леніну) Володимиру Іллічу (1987) (іст.) — демонтовано
  • Пам'ятник Шевченку Тарасу Григоровичу (2001) (мист.)
  • Садиба Закревських

Березоворудський парк

Один із чотирьох на Полтавщині парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення.

Тут зростає понад 40 видів дерев та чагарників, дуб віком 600 років, під яким, за переказами, любив відпочивати Т. Г. Шевченко під час неодноразового перебування у Березовій Рудці. Майже на 25 га посаджено яблуневий сад. Є невеликий став, на ньому — два штучні острівки, засаджені плакучими вербами.

Історико-краєзнавчий музей

Народний історико-краєзнавчий музей в селі був створений в 1974 році.

Він включає могильник доби Київської Русі XII століття і палацово-парковий комплекс в стилі провінційного класицизму садиби Закревських кінця XVIII— початку XIX століття. Комплекс складається з палацу Закревських (1838), парку (пам'ятка садово-паркового мистецтва державного значення) площею 45 га та пірамідимавзолею родини Закревських (1899). Детальніше в статті: Піраміда Закревського.

На базі меморіальних кімнат діє народний музей. Господарський дім нині слугує навчальним закладом (Березоворудський сільськогосподарський технікум).

Значення

Науково-дослідний інститут пам'яткоохоронних досліджень заніс село Березова Рудка до Переліку найважливіших історичних сіл України та їхніх пам'яток.

Відомі люди

Тут він також зустрічався з дружиною Платона Закревського Ганною, в яку був закоханий.

У цьому селі Шевченко в 1843 році намалював портрети Платона Закревського, Ганни Закревської та Віктора Закревського.

На споруді колишнього палацу Закревських встановлена меморіальна дошка про перебування Тараса Шевченка.

Культура

Щорічно в селі проводиться обласне пісенно-мистецьке свято «Осіннє золото».

У 2016 році започатковано етнографічний фестиваль «Свіччине весілля», мета якого збереження та популяризація народних традицій, мистецької спадщини а також сприяння розвитку зеленого туризму.

Галерея

Посилання

Див. також

Примітки

Джерела

  • Звід пам'яток історії та культури України: Полтавська область. Пирятинський район [Текст] = Register of Monuments of History and Culture of Ukraine: Poltava Region. Pyriatyn district / Полт. краезн. муз.; B.A. Андрієць, C.l. Бочарова, O.O. Вільмовська та ін.; обл. ред. кол.: В. О. Пархоменко (голова), В. А. Андрієць, О. А. Білоусько та ін.; ред. кол. тому: Ю. В. Волошин, А. М. Киридон, В. В. Кривошея та ін.; [упорядн., наук, ред. В. О. Мокляк]. — Полтава: ТОВ «АСМІ», 2013. — с.412., іл. (ISBN 978-966-182-279-4)

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.