Березівка (Гребінківський район)

Село Березівка розташоване на лівому березі річки Гнила Оржиця, вище за течією на відстані 1 км розташоване село Корніївка, нижче за течією — село Горби, на протилежному березі — село Покровщина. Вздовж русла річки проведено кілька іригаційних каналів.

Хутір Іванівський був заснований 29 листопада 1806 року.[2] Належав до Городищенської волості Пирятинського повіту Полтавської губернії. Викупивши маєток Іванова, новий власник Катеринич обсадив хутір березами, після чого він почав називатися Березівкою.

У січні 1918 року розпочалась радянська окупація. У березні село звільнили австро-німецькі війська, у листопаді того ж року — війська Директорії. Наприкінці червня 1919 року в село вступили денікінці, у грудні радянська окупація відновилась.

З 1925 року до січня 1987 року в селі Березівці в поміщицькій садибі пана Заболоцького розміщалась початкова, а потім — неповно-середня школа. 1928 року створено артіль «Нове життя». Існував колгосп «ім. Калініна», який мав 2 645 га землі. Спеціалізувався кооператив на вирощуванні зернових й технічних культур, виробництві м'ясо-молочної продукції.

Село у часи німецько-радянської війни було окуповане нацистськими військами з 24 вересня 1941 до 24 вересня 1943 року. До Німеччини на примусові роботи вивезено 28 осіб, розстріляно 4 мирних жителі села, серед яких відомі Олексій Задорожний, Єгор Карпенко, В. Христенко[3], загинуло на фронтах 125 односельців.[2]

У січні 1987 року було здано в експлуатацію нове приміщення для неповної середньої школи.

1859 року на хуторі налічувався 51 двір, мешкало 332 особи (148 чоловічої статі та 184 — жіночої).[4] 1900 року — 100 господарств, 612 мешканців, існувала школа грамоти для дорослих.

За переписом населення 1910 року в хуторі Іванівському (Березівці) було 136 господарств, 868 чол. мешканців. На хуторі налічувалось 18 вітряків, одна кузня, одна кінна просорушка. У матеріалах перепису є і хутір Микитенка (згодом його було приєднано до Березівки), у якому було одно козацьке господарство, мешканців — 15 осіб, всього придатної землі — 471 десятина.[2]

1926 року — 625 господарств, 3028 жителів.

У Березівці розташовані:[5]

• мале підприємство по виробництву пластмас;
• товариство з обмеженою відповідальністю по виробництву будівельної цегли і керамічної черепиці;
• фермерське господарство по вирощуванню зернової продукції.

У селі є ЗОШ І-ІІ ступенів[6], фельдшерсько-акушерський пункт, дитсадок на 90 місць, Будинок культури (на 200 місць), бібліотека (9194 одиниць збірників).

У селі зареєстровано[7]:

• районна організація Політичної Партії «Всеукраїнський патріотичний союз» в Полтавській області (з 2009);
• первинна партійна організація Аграрної партії України (з 2009);
• первинний осередок ВПО «Жінки за майбутнє» (з 2005);
• первинний осередок Української народної партії (з 2005);
• первинний осередок Української соціал-демократичної партії (з 2005);
• первинний осередок Республіканської партії України (з 2005);
• районник осередок партії «Нова демократія» (з 2005);
• первинний осередок Селянської партії України (з 2005);
• первинний осередок Соціалістичної партії України (з 2003);
• первинний осередок Партії регіонів (з 2002);
• сільська організації партії Демократичний Союз (3 2001);

У Березівці збудовані такі пам'ятники:[8]

• надгробки на братських могилах воїнів-односельчан та радянських воїнів, загиблих 1943 року при визволенні села (споруджені 1958 року);
• на могилі невідомого радянського солдата.

Споруджений 1967 року (і реконструйований 1983 року) пам'ятник М. І. Калініну, що стояв перед будівлею сільради, був повалений у ході декомунізаційних заходів 2-ї пол. 2000-х років.

Між Березівкою та сусіднім селом Горби розташована пам'ятка природи ландшафтний заказник Лізина гора[9].

• Коляда Микола Терентійович — український композитор.

1. Полтавщина: Енцикл. довід. / За ред. А. В. Кудрицького. — К. : УЕ, 1992. — с. 48 — ISBN 5-88500-033-6