Березівська Лариса Дмитрівна

Худолій Дмитро Андрійович (7 травня 1942, село Роги, тепер Уманського району Черкаської області — 2 липня 2021, місто Київ) — український державний, політичний та громадський діяч, економіст, міністр зв'язку України, голова Державного комітету зв'язку України. Кандидат технічних наук.

Худолій Надія Юхимівна (18 березня 1939 р., село Роги, тепер Уманського району Черкаської області).

Л. Д. Березівська народилася 21 вересня 1965 р. у м. Переяслав-Хмельницькому Київської області. Українка. 1982 р. закінчила ЗОШ із золотою медаллю. Із 1982 р. до 1987 р. навчалася в Київському державному університеті імені Т. Г. Шевченка на історичному факультеті, де здобула спеціальність історика, викладача історії та суспільствознавства. Протягом 1996—1998 рр. навчалася в аспірантурі Інституту педагогіки АПН України; 2004—2008 рр. — у докторантурі того ж інституту.[1]

Упродовж 1987—1995 рр. працювала вчителем історії Петропавлівсько-Борщагівської середньої школи Києво-Святошинського району Київської області.[1]

З листопада 1995 р. продовжила професійну діяльність в Інституті педагогіки Національної академії педагогічних наук України. Пройшла шлях від наукового співробітника лабораторії впровадження педагогічних інновацій (1995—1996) та наукового співробітника лабораторії історії педагогіки (1998—2000) до завідувача лабораторії історії педагогіки (2000—2003). Обіймала посаду вченого секретаря Інституту педагогіки (2000—2003, 2011—2014).[1]

У 1998 р. захистила кандидатську дисертацію на тему «Проблеми освіти та виховання в діяльності київських просвітницьких товариств (друга половина ХІХ — початок ХХ ст.)» за спеціальністю 13.00.01 — загальна педагогіка та історія педагогіки. У 2009 р. захистила докторську дисертацію на тему «Організаційно-педагогічні засади реформування шкільної освіти в Україні у ХХ столітті» за спеціальністю 13.00.01 — загальна педагогіка та історія педагогіки.[1]

Із 22 січня 2015 р. — директор Державної науково-педагогічної бібліотеки України імені В. О. Сухомлинського НАПН України.[2]

Бере активну участь у підготовці науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації. Член спеціалізованої вченої ради із захисту кандидатських та докторських дисертацій Інституту педагогіки НАПН України, а також спеціалізованої вченої ради із захисту кандидатських дисертацій Київського університету імені Бориса Грінченка за спеціальністю 13.00.01 — загальна педагогіка та історія педагогіки.[1] Член Президії НАПН України.[2]

Голова редакційної колегії періодичного видання «Науково-педагогічні студії»; член редакційної колегії наукового збірника «Історико-педагогічний альманах», журналу «Педагогічний дискурс: теорія і практика» та ін.[2]

До кола наукових інтересів дослідниці належать: методологія історико-педагогічної науки; історія державної освітньої політики; реформування шкільної освіти в Україні; розвиток громадсько-педагогічного руху в Україні в ХІХ–ХХ ст.; внесок педагогів, громадсько-освітніх діячів у розвиток українського шкільництва; діяльність новаторських освітньо-виховних навчальних закладів в Україні; диференційований підхід до організації педагогічного процесу в історії української школи; педагогічне джерелознавство, біографістика, сухомлиністика та ін.

Автор понад 370 наукових праць, зокрема низки монографій і посібників для закладів вищої освіти.[1]

Монографії:

1. Освітньо-виховна діяльність київських просвітницьких товариств (друга половина ХІХ — поч. ХХ ст.) (одноосібна, 1999)
2. Реформування шкільної освіти в Україні у ХХ столітті (одноосібна, 2008)
3. В. А. Сухомлинский в размышлениях современных украинских педагогов (колективна, 2012)
4. Диференційований підхід в історії української школи (кінець ХІХ — перша третина ХХ ст.) (колективна, 2013)
5. Освітні реформи: місія, дійсність, рефлексія (колективна, 2013)
6. Педагогічно-просвітницька діяльність громадських організацій України (друга половина ХІХ — початок ХХ ст.) (колективна, 2015)
7. Василь Сухомлинський в діалозі з сучасністю (колективна, 2020)
8. Trends and Prospects of the Education System and Educators’ Professional Training Development (колективна, 2020)

Посібники:

1. Маловідомі першоджерела української педагогіки (друга половина ХІХ–ХХ ст.) (колективний, 2003)
2. Концепція профільного навчання в старшій школі (колективний, 2003)
3. Українська педагогіка в персоналіях (колективний, 2005)
4. Чепіга (Зеленкевич) Я. Ф. Вибрані педагогічні твори (одноосібний, 2006)
5. Нариси з історії розвитку новаторських навчально-виховних закладів в Україні (ХХ століття) (колективний, 2010)
6. Реформи шкільної освіти в Україні у ХХ столітті: документи, матеріали і коментарі (одноосібний, 2011)
7. Нариси з історії розвитку диференційованого підходу до організації навчання в українській школі (кінець 30-х — 80‑ті рр. ХХ ст.) (колективний, 2017)
8. Антологія текстів з реформування освіти в Україні: програми, концепції, проекти (1991–2017) (колективний, 2020)

Член Всеукраїнської асоціації імені Василя Сухомлинського, Української бібліотечної асоціації.[1]

• Грамота Верховної Ради України (2004)
• Диплом ІІ ступеня АПН України як переможець конкурсу в 2004 р. на кращу роботу в номінації науково-методичних робіт для вчителів, викладачів (2004)
• Почесна грамота Кабінету Міністрів України (2010)
• Диплом ІІ ступеня НАПН України за монографію «Диференційований підхід в історії української школи (кінець ХІХ — перша третина ХХ ст.): монографія» (2013, у співавторстві) (2014)
• Почесна грамота Української асоціації Василя Сухомлинського (2015)
• Медаль «Незалежність України» (2016)
• Диплом І ступеня НАПН України за науково-допоміжний покажчик «Спеціалізовані вчені ради як складник розвитку Інституту педагогіки Національної академії педагогічних наук України (1994—2014)» (2017)
• Грамота Президії Національної академії наук України, Департаменту освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) (2017)
• Почесна грамота Верховної Ради України (2017)
• Подяка НАПН України (2018)
• Нагрудний знак МОН України «Василь Сухомлинський» (2018)
• Подяка Київського університету імені Бориса Грінченка (2018)
• Медаль НАПН України «Ушинський К. Д.» (2019)
• Почесна грамота Національної академії аграрних наук України (2019)
• Почесна грамота Всеукраїнської асоціації Василя Сухомлинського (2019)
• Медаль НАПН України «Леся Українка» (2020)

1. Лариса Дмитрівна Березівська: історик, педагог, бібліотекознавець : біобібліогр. покажч. (укр.). Київ: НАПН України, ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського. 2020. с. 165. ISBN 978-966-949-562-4.
2. Страйгородська, Людмила; Гавриленко, Тетяна; Деревянко, Тетяна. Натхненна історією, впевнено творить сучасність [До ювілею Лариси Дмитрівни Березівської] // Освіта і сучасність. — 2020. — № 9. — С. 6. (укр).

1. Березівська Лариса Дмитрівна
2. Березівська Лариса Дмитрівна
3. Березівська Лариса Дмитрівна
4. Члени Президії НАПН України
5. Електронний архів наукових праць Л. Д. Березівської в Електронній бібліотеці НАПН України