Берендейка

Беренде́йка[1] — частина історичного військового спорядження (амуніції) європейської піхоти з вогнепальною зброєю, в тому числі — московських пищальників, пізніше стрільців.

Берендейка й порохівниця
Німецька берендейка для аркебузи.

Слово «берендейка» первісно означало «різьблена дерев'яна фігурка»; назва пов'язана з місцем виготовлення таких фігурок — селом Берендєєво (нині Ярославської області)[2].

Опис

Являла собою ремінь через плече (перев'яз), до якого підвішувалося приладдя для заряджання рушниці: порохові заряди в дерев'яних трубочках[3], сумка для куль, запас ґнота, порохівниця чи ріг з порохом (для натрушування на зарядну полицю). Відміряні заздалегідь порції пороху прискорювали процес перезарядження в добу, що передувала появі рушничного набою.

Історія

Берендейки з'явилися, очевидно, в Саксонії, наприкінці XVI століття, а на початок XVII вже використовуються в багатьох європейських арміях[4]. Число трубочок із зарядами зазвичай дорівнювало 11-12 (звідси й інша назва «12 апостолів»), а виготовлялися вони з дерева чи бляхи, дерев'яні обтягалися шкірою (частіше чорною, червоною чи іншою темною). Трубочки споряджалися кришками[5]. Ґніт зберігався в окремій сумці, або намотувався на ремінь, або на порохівницю. Московським стрільцям видавали 1-3 сажні ґнота на кожного[6]. Наприкінці XVII століття, з впровадженням паперових набоїв, берендейки виходять з ужитку[4].

Див. також

Галерея

Примітки
  1. Берендейка, ремень // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  2. Берендейка // Этимологический словарь русского языка = Russisches etymologisches Wörterbuch / авт.-сост. М. Фасмер ; пер. с нем. и доп. чл.‑кор. АН СССР О. Н. Трубачёва, под ред. и с предисл. проф. Б. А. Ларина [т. I]. — Изд. 2-е, стер. — М. : Прогресс, 1986—1987. (рос.)
  3. Берендейка // Толковый словарь живого великорусского языка / авт.-сост. В. И. Даль. — 2-е изд. — СПб. : Типография М. О. Вольфа, 1880—1882. (рос.)
  4. Вендален Бехайм «Энциклопедия оружия (Руководство по оружиеведению. Оружейное дело в его историческом развитии от начала средних веков до конца XVIII в.)»
  5. Волков В. А. «Ручное огнестрельное и холодное оружие (конец XV — первая половина XVII вв.)»
  6. Летин С. «О русском стрелецком войске XVII века» Архівовано 2009-11-06 у Wayback Machine.
  7. Илл. 106. Стрельцы в 1613 году. (Вид изображает Церковь Василия Блаженного и Кремлёвскую стену в Москве, в начале XVII столетия) // Историческое описание одежды и вооружения российских войск, с рисунками, составленное по высочайшему повелению: в 30 т., в 60 кн / Под ред. А. В. Висковатова. — Т. 1. (рос.)

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.