Бернгард Кулльман

Бернгард Кулльман розпочав свою кар'єру у клубі «Порц», де грав доки у 1970 році його не підписав «Кельн». За кельнців у Бундеслізі він зіграв 341 матч і забив 29 голів[3], став чемпіоном країни у сезоні 1977–78, та володарем кубку в сезонах 1976–77, 1977–78, 1982–83.

У збірній ФРН Кулльман виступав з 1973 по 1980 рік та провів 40 ігор, забивши 6 голів[4]. Бернгард брав участь в чемпіонатах світу 1974 і 1978, здобувши в 1974 році з німецькою командою титул чемпіона. Чотири роки по тому в Аргентині команда Гельмута Шена не змогла захистити титул. Проте його наступник Юпп Дерваль привів Кулльмана разом з німецькою командою до чемпіонства в Італії у 1980 році на чемпіонаті Європи.

Після того як він закінчив свою ігрову кар'єру у 1983 році за станом здоров'я, він був представником в компанії спортивних товарів. У листопаді 1991 року Бернгард увійшов до ради директорів «Кельна», у вересні 1993 році він прийняв від Карла-Гайнца Тейлена посаду директора. Вже у квітні 1996 року головний тренер Штефан Енгельс був звільнений, разом з ним полишив пост і Бернд Куллманн. З жовтня 1999 року по червень 2000 Куллманн був генеральним директором «Дуйсбурга».

«Кельн»

• Чемпіонат Німеччини
  • Чемпіон (1): 1977–78
  • Срібний призер (2): 1972–73, 1981–82
• Кубок Німеччини
  • Володар (3): 1976–77, 1977–78, 1982–83
  • Фіналіст (3): 1970, 1970–71, 1972–73, 1979–80

Збірна Німеччини

• Чемпіонат світу
  • Чемпіон (1): 1974
• Чемпіонат Європи
  • Чемпіон (1): 1980

• Профіль гравця на fussballdaten.de (нім.)
• Профіль на weltfussball.de (нім.)
• Статистика на national-football-teams.com (англ.)