Бертельс Євген Едуардович

Отримав вищу музичну і юридичну освіту. Закінчивши в 1920 році факультет східних мов Петроградського університету, поступив до Азіатського музей АН СРСР (нині інститут сходознавства АН СРСР), де працював до кінця життя. Спеціаліст з історії перської, таджицької та ряду тюркських літератур, дослідник суфізму і суфійської літератури, творчості Фірдоусі, Нізамі, Джамі, Навої. Основні праці присвячені історії культури народів Близького і Середнього Сходу.

Євген Едуардович Бертельс — засновник і керівник радянської школи іранської текстології. Для нього характерні широта діапазону досліджень.

Тричі арештований в Ленінграді, щоразу ненадовго. У жовтні 1922 та в 1925 — як «французький шпигун», в 1941 — як «німецький»[1].

• Бертельс Е. Э. Великий азербайджанский поэт Низами. — Баку, Изд-во АзФАН, 1940
• Бертельс Е. Э. Махтум-Кули о художественном творчестве // Совет Эдебиети. — Ашхабад, 1944. — № 7. — С. 128—138.
• Бертельс E.Э. Неджеф-оглан, туркменский роман о поэте // Белек [дар] С.E. Малову. — Фрунзе, 1946.
• Бертельс Е. Э. Роман об Александре и его главные версии на Востоке. — М.; Л.: Изд-во АН СССР, 1948.

• Монографія Бертельса «Нізамі» удостоєна Державної премії СРСР (1948)
• Нагороджений орденом Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора і медаллю.

• Алиев Г. Ю., Библиография научных трудов член-корр. АН СССР Е. Э. Бертельса, «Советское востоковедение», 1958, № 1.
• Большая советская энциклопедия