Джамі

Нураддін Абдаррахман ібн Ахмад ібн Мохаммад, відомий як Джамі, народився в родині впливової духовної особи. Його батьківщиною вважають містечко Джам, неподалік від Нішапуру (Іран). Абдаррахман здобув освіту в Гераті та Самарканді. Надалі відмовився від придворної кар'єри і приєднався до суфійського ордену «Накшбанді». В 1456 році очолив Гератський орден. Був вчителем візира Алішера Навої.

Характерна риса творчості Джамі — багатожанровість. Він користувався всіма традиційними поетичними формами — месневі, касида, газель, рубаї, кита. Він писав прозові суфійські трактати, світські твори: трактати про римування і метрику, посібники зі складання шарад му'амма — мистецтво, яке було досить поширене протягом XV століття.

Розквіт його творчості, що припадає на час після 1474 року, відкривається релігійно-філософськими касидами «Море таємниць» (1475) і «Сяйво духу», в яких Джамі засуджує раціоналізм Ібн Сіни, та збіркою біографій суфійських святих «Подих дружби з обителі святості» (1476–1478). У 1480–1487 роках Джамі завершує цикл поем (дастанів) «Сім корон» («Сузір'я Великої Ведмедиці»).

«Сім корон»:

• Саламан і Абсаль.
• Юсуф і Зулейха.
• Лейла і Меджнун.
• Дар благородним. (1481–1482)
• Чотки праведників. (1482–1483)
• Золотий ланцюг. (1485–1486)
• Книга мудрості Іскандара. (1486–1487)

В останні роки життя він пише поему «Багарестан» («Весняний сад»), який переклав українською львівський сходознавець Роман Гамада, а також три ліричні дивани і «Трактат про музику». Вважається, що творчість Абдаррахмана Джамі закінчила етап класичної поезії мовою фарсі.

Шах і поет

Забувся б гордий шах Махмуд,

Якби не знали всі,

Що не зумів він оцінить: Співця Фірдоусі.

Рубаї

По вінця чашу я напоєм наповняю,

Та не від радості сьогодні я гуляю:

Очима темними ти затемнила день мій — : І я свій темний день до ночі нахиляю.

Переклад Василя Мисика[3]

• E.G. Browne. Literary History of Persia. (Four volumes, 2,256 pages, and twenty-five years in the writing). 1998. ISBN 978-0-7007-0406-4
• Jan Rypka, History of Iranian Literature. Reidel Publishing Company. 1968 pp. 286-88. Ṣafā, Tāriḵ-e adabiyāt, IV, pp. 347-68. OCLC 460598 ISBN 978-90-277-0143-5
• Ḥāfiż Mahmūd Shīrānī. «Dībācha-ye awwal [First Preface].» In Ḥifż ul-Lisān [a.k.a. Ḳhāliq Bārī], edited by Ḥāfiż Mahmūd Shīrānī. Delhi: Anjumman-e Taraqqi-e Urdū, 1944.
• Aftandil Erkinov. «Manuscripts of the works by classical Persian authors (Hāfiz, Jāmī, Bīdil): Quantitative Analysis of 17th-19th c. Central Asian Copies». Iran: Questions et connaissances. Actes du IVe Congrès Européen des études iraniennes organisé par la Societas Iranologica Europaea, Paris, 6-10 Septembre 1999. vol. II: Périodes médiévale et moderne. [Cahiers de Studia Iranica. 26], M.Szuppe (ed.). Association pour l'avancement des études iraniennes-Peeters Press. Paris-Leiden, 2002, pp. 213-228.
• Jami. Flashes of Light: A Treatise on Sufism. Golden Elixir Press, 2010. ISBN 978-0-9843082-2-4 (ebook)
• F. Richard, "Un cas de ‘succès littéraire:’ la diffusion des šuvres poétiques de Djâmî de Hérât à travers tout le Proche-Orient, " in Idem, Le livre persan, Paris, 2003, pp. 61-77.

• Джамі, Нуріддін Абдуррахман ібн-Ахмад // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. — А — К. — С. 526. — ISBN 966-692-578-8.
• Джамі Нуреддін // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Jāmi. Encyclopædia Iranica (англійською). Архів оригіналу за 12 квітня 2011. Процитовано 5 лютого 2012.