Джамі

Джамі (перс. جامی, тадж. Ҷомӣ або Нуріддін Абдуррахман ібн Ахмад, 18 серпня 1414, Джам, поблизу Нішапура, Хорасан 19 листопада 1492, Герат) таджицько-перський письменник, філософ, музикознавець. Джамі вважається завершителем класичного періоду поезії перською мовою. Низку поезій Джамі українською перекладав Василь Мисик.

Джамі
Народився 7 листопада 1414[1]
Khargerdd, Miyan Khvaf Rural Districtd, Central Districtd, Khaf Countyd, Хорасан-Резаві, Іран, Герат, імперія Тимуридів або Q1262222?, Гор, Афганістан
Помер 9 листопада 1492[1] (78 років)
Герат, імперія Тимуридів
Країна  імперія Тимуридів
Діяльність поет, письменник, теоретик музики, філософ
Галузь філософія
Знання мов таджицька, арабська[2] і перська[2]
Конфесія іслам

Життєпис

Нураддін Абдаррахман ібн Ахмад ібн Мохаммад, відомий як Джамі, народився в родині впливової духовної особи. Його батьківщиною вважають містечко Джам, неподалік від Нішапуру (Іран). Абдаррахман здобув освіту в Гераті та Самарканді. Надалі відмовився від придворної кар'єри і приєднався до суфійського ордену «Накшбанді». В 1456 році очолив Гератський орден. Був вчителем візира Алішера Навої.

Творчість

Характерна риса творчості Джамі — багатожанровість. Він користувався всіма традиційними поетичними формами месневі, касида, газель, рубаї, кита. Він писав прозові суфійські трактати, світські твори: трактати про римування і метрику, посібники зі складання шарад му'амма — мистецтво, яке було досить поширене протягом XV століття.

Розквіт його творчості, що припадає на час після 1474 року, відкривається релігійно-філософськими касидами «Море таємниць» (1475) і «Сяйво духу», в яких Джамі засуджує раціоналізм Ібн Сіни, та збіркою біографій суфійських святих «Подих дружби з обителі святості» (14761478). У 14801487 роках Джамі завершує цикл поем (дастанів) «Сім корон» («Сузір'я Великої Ведмедиці»).

«Сім корон»:

  • Саламан і Абсаль.
  • Юсуф і Зулейха.
  • Лейла і Меджнун.
  • Дар благородним. (14811482)
  • Чотки праведників. (14821483)
  • Золотий ланцюг. (14851486)
  • Книга мудрості Іскандара. (14861487)

В останні роки життя він пише поему «Багарестан» («Весняний сад»), який переклав українською львівський сходознавець Роман Гамада, а також три ліричні дивани і «Трактат про музику». Вважається, що творчість Абдаррахмана Джамі закінчила етап класичної поезії мовою фарсі.

Приклади поезії

Шах і поет
Забувся б гордий шах Махмуд,
Якби не знали всі,
Що не зумів він оцінить: Співця Фірдоусі.


Рубаї
По вінця чашу я напоєм наповняю,
Та не від радості сьогодні я гуляю:
Очима темними ти затемнила день мій  : І я свій темний день до ночі нахиляю.
Переклад Василя Мисика[3]

Примітки

  1. Encyclopædia Britannica
  2. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Мисик В. О., Перлини поезії Сходу. — Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2008. — с. 356–358.

Література

  • E.G. Browne. Literary History of Persia. (Four volumes, 2,256 pages, and twenty-five years in the writing). 1998. ISBN 978-0-7007-0406-4
  • Jan Rypka, History of Iranian Literature. Reidel Publishing Company. 1968 pp. 286-88. Ṣafā, Tāriḵ-e adabiyāt, IV, pp. 347-68. OCLC 460598 ISBN 978-90-277-0143-5
  • Ḥāfiż Mahmūd Shīrānī. «Dībācha-ye awwal [First Preface].» In Ḥifż ul-Lisān [a.k.a. Ḳhāliq Bārī], edited by Ḥāfiż Mahmūd Shīrānī. Delhi: Anjumman-e Taraqqi-e Urdū, 1944.
  • Aftandil Erkinov. «Manuscripts of the works by classical Persian authors (Hāfiz, Jāmī, Bīdil): Quantitative Analysis of 17th-19th c. Central Asian Copies». Iran: Questions et connaissances. Actes du IVe Congrès Européen des études iraniennes organisé par la Societas Iranologica Europaea, Paris, 6-10 Septembre 1999. vol. II: Périodes médiévale et moderne. [Cahiers de Studia Iranica. 26], M.Szuppe (ed.). Association pour l'avancement des études iraniennes-Peeters Press. Paris-Leiden, 2002, pp. 213-228.
  • Jami. Flashes of Light: A Treatise on Sufism. Golden Elixir Press, 2010. ISBN 978-0-9843082-2-4 (ebook)
  • F. Richard, "Un cas de ‘succès littéraire:’ la diffusion des šuvres poétiques de Djâmî de Hérât à travers tout le Proche-Orient, " in Idem, Le livre persan, Paris, 2003, pp. 61-77.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.