Дамаск

Радіологічний аналіз вмісту вуглецю, проведений в Тель-Рамад (околиця Дамаска), свідчить про те, що ця місцевість почала заселятися близько 6300 року до н. е.[7] Разом з тим є докази перших поселень в долині Барада, датовані 9000 роком до н. е., проте масштабне поселення в межах мурованих стін Дамаска з'явилося лише у другому тисячолітті до нашої ери.[8]

З 1720 по 1570 рік до н. е. Дамаск був частиною провінції Амурру у стародавньому царстві Гіксос.[9] Деякі з перших записів стародавніх єгиптян, датованих 1350 роком до н. е., свідчать, що Дамаск тоді називався «Дімаску» й знаходився під правлінням царя Біряваза. Район Дамаска, як і вся Сирія, близько 1260 року до н. е. став ареною військових баталій між хеттами з півночі та єгиптянами з півдня.[10] Ця війна закінчилась у 1259 року до н. е. підписанням мирного договору між Хаттусілі та Рамзесом II, який надав єгиптянам повний контроль над районом Дамаска.[10]

Прибуття близько 1200 року до н. е. в Сирію людей моря ознаменувало собою закінчення Бронзової доби в регіоні та призвело до подальшого розвитку військового озброєння.[11] Попри те, що Дамаск знаходився на периферії найбільш заселених територій стародавньої Сирії, які зазнали найбільших змін, проте ці події дали значний вклад у розвиток Дамаска, як нового впливового центру на межі переходу від Бронзової до Залізної доби.[11] Дамаск згадується також у Книзі Буття 14:15 як місто, що існувало у час Війни Царів.[12]

Певний час місто належало Ізраїльському царству. Після смерті Соломона останнє заслабло, а Дамаск став центром потужної арамейської держави, яка не без успіху боролась як з сусідніми Юдейським та Ізраїльськими царствами, так і з самою Ассирією. Втім, цар останньої Тіглатпаласар III у 732 році до н.е. все-таки зумів захопити місто, після чого воно чотири століття перебувало під владою ассирійців, Нововавилонського царства, Персії.

У 333 році до н.е. місто завоював Александр Македонський і протягом наступних трьох століть воно відносилось до елліністичного світу. З 64 р. до н.е. Дамаск належав Риму. Уродженцем міста в цю епоху був грецький історик і філософ-перипатетик Ніколас Дамаскінос (Νικολαος Δαμασκινος). Вже у середині 1 століття н. е. після візиту апостола Павла в Дамаску з'явились перші християни. В 395 р. місто увійшло до складу Візантії.

З 661 по 762 Дамаск був столицею халіфату династії Омейядів, що розпростерлася від Інду до Піренеїв. Пізніше місто було під владою єгипетських династій, а в 1076 р. стало частиною держави турків-сельджуків.

Хрестоносці тричі (1125, 1129, 1148 років, останній раз під час Другого хрестового походу) безрезультатно намагалися захопити Дамаск. Якийсь час місто платило данину хрестоносцям за «протекцію». Послаблення Дамаска в час правління Муїр ад-Діна, дозволило Нур ад-Діну Зенґіду 1154 року заволодіти містом та долучити його до Сирії (на той час провінції в імперії Сельджуків). У 1260 владу в Дамаску захопили єгипетські мамлюки. Період їхнього правління ознаменувався розквітом мистецтва і ремесел. В Європу експортувалася дамаська сталь і дамаське скло.

1300 року Дамаск пограбували монголи. Вони влаштували таку різню, що, за свідченням арабського історика аль-Макрізі, «вулицями рікою текла кров». У 1400-му Тамерлан зруйнував місто. Найкращих зброярів і ремісників забрали в рабство до Самарканда. Коли 1516 року Дамаск займали війська османського султана Селіма, місто все ще лежало наполовину в руїнах.

В Османській імперії Дамаск був одним з провінційних центрів, відомих тільки як транзитний пункт для пілігримів, що відправлялися на хадж у Мекку.

У 1833 р. Мехмед-Алі, заволодів Сирією, підкоривши собі тимчасово і Дамаск, але європейські союзники султана повернули його разом з Сирією Османській імперії (1840). З 9 по 16 липня 1860 р Дамаск був свідком жахливої різанини християн друзами.

Османське панування в Дамаску тривало з 1516 по 1918 рр. 1920 року місто було зайняте французами. Дамаск став столицею незалежної Сирії в 1941 році.

Стадіон Аль-Аббасійін

Популярні види спорту це — футбол, баскетбол, плавання і настільний теніс. В Дамаску знаходиться Олімпійський комітет Сирії та багато спортивних клубів, зокрема:

• Аль-Джаіш
• Аль-Вахда
• Аль-Мадж.

Національний Музей у Дамаску

• Національний Музей у Дамаску
• Палац Азем
• Військовий музей
• Музей арабської каліграфії

Руїни храму Юпітера в старому місті

В Дамаску сім міських воріт в стіні Старого міста, старійші з яких відносяться до римського періоду:

• Баб-ель-Сагир («Малі ворота») — за воротами знаходяться історичні поховання, наприклад, тут поховані 2 жінки пророка Мухаммада
• Баб-ель-Фарадіс («Райські ворота»)
• Баб-ель-Салам («Ворота миру»)
• Баб Тума («Ворота Фоми») — назва походить до імені апостола Фоми, ведуть в християнський квартал Старого міста
• Баб Шаркі («Східні ворота»)
• Баб Кісан — побудовані в епоху римлян, були посвячені богу Сатурну. Через них за легендою із Дамаску втік апостол Павло
• Баб-ель-Джабія

Крім цих семи воріт є й інші, за межами Старого міста:

• Баб ель-Фарадж
• Баб Мусалла
• Баб Срейджа

• Мечеть Саїда Зейнаб
• Мечеть Саїда Ракайя
• Кладовище Баб-Сагір
• Мечеть Омейядів — найбільша мечеть Сирії

Мечеть Омейядів

Старі будинки в Дамаску

• Собор Дамаску
• Собор Діви Марії
• Дом святого Ананія
• Каплиця Святого Павла
• Римсько-католицкий кафедральний собор на алеї Зайтун.
• Церква Святого Іоана
• Лавра Святого Павла
• Святилище Святого Георгія

• Аль-Аділійя медресе
• Аз-Захірійя бібліотека
• Нур ед-Дін медресе

• Палац Азем
• Байт-аль-Аккад (Датський інститут в Дамаску)
• Мактаб Анбар
• Бейт аль-Мамлюка (готель)

• Хан Джакмак
• Хан Асад Паша
• Хан Сулейман Паша

• Парк Тішрін — найбільший парк Дамаска. Тут проводиться щорічне шоу Квітів. Також в місті знаходяться інші парки: Альджахіз, Аль-Сіббкі, Аль-тіджяра і Альуахда.
• Баб-ель-Сагір — давній цвинтар Дамаска, розташований неподалік від мечеті Омейядів.

Дім Святого Ананія

Більшість жителів Дамаска (90 %) — мусульмани-суніти. В Дамаску понад 2000 мечетей, найвідомішою з яких є Мечеть Омейядів. Християни становлять 10 % населення, існує ціла низка християнських районів, таких як Баб Тума, Кассаа і Гассані; багато церков, і перш за все древня каплиця Святого Павла. Існує невелика єврейська громада.

За єврейським звичаєм молодий Савло — Павло (апостол) успадкував від свого батька римське громадянство, був ревним гонителем ранніх християн. Але під час своєї подорожі до Дамаску мав видіння Христа, після чого став невтомним апостолом християнства. Опівдні в дорозі його несподівано осяяло світло з неба. Він упав на землю і почув небесний голос: «Савле, Савле, чому ти мене переслідуєш?». На що Савло сказав: «Хто ти, Господи?». Й почув відповідь: «Я Ісус, що його ти переслідуєш. Встань же та йди в місто і тобі скажуть, що маєш робити». Здивованого й осліпленого Савла привели в Дамаск, де після зустрічі з учнем Христа Ананієм він прозрів, а той сказав: «Бог отців наших вибрав тебе, щоб ти волю його зрозумів і щоб бачив ти Праведника, і почув голос із уст Його. Бо будеш ти свідком Йому перед усіма людьми…» (Дії 9:1-25))