Бесерм'яни

Бесерм'я́ни (самоназва — бєсєрман) — народ в Росії на північному заході Удмуртії, а також в суміжних районах Кіровської області.

Бесермяни
Кількість 3,1 тис. (2002)
Ареал Росія
Близькі до: Комі, комі-перм'яки, удмурти
Мова Удмуртська, російська
Релігія православ'я, національна релігія

Чисельність

Чисельність — 3,1 тис. осіб.

За переписом 1891 року у Росії проживало 10,8 тисяч бесермян[1], в 1926 — 10 тисяч чоловік. (у подальших переписах бесерм'яни не виділялися і включалися до складу удмуртів). Живуть серед удмуртського, татарського, російського населення в 41 населеному пункті, де складають основну частину. Чисто бесерм'янських сіл — 10.

Мова

Мова бесерм'ян — діалект удмуртської мови, у фонетиці і лексиці простежується ряд специфічних рис, характерних для тюркських мов. Поширені російська, татарська мови.

Релігія

Віруючі бесермяни — православні християни; народна релігія бесермян дуже близька до народної релігії удмуртів, включаючи також деякі елементи ісламського походження.

Історія

Московські літописні джерела 13 — 15 століть фіксують народ під назвою бесерм'яни на Волзі і в нижній течії річки Ками, письмові документи 17 століття відзначають бесерм'ян в басейні річки Чіпці, часто називаючи їх «чуваш», пізніше за ними остаточно закріплюється етнонім Бесерм'яни. Мабуть, бесерм'яни — це група південних удмуртів, що зазнала сильного і тривалого тюркського впливу. До складу бесерм'ян, можливо, влилася якась ранньотюркська група, споріднена чувашам. Вочевидь, у Волзькій Булгарії частина південноудмуртського населення прийняла іслам і стала усвідомлювати себе як щось відмінне від удмуртського етносу і одержала назву «бесерм'ян» (можливо, вихідне «мусульман»). Бесерм'яни втікали від монголо-татар у в'ятські ліси і опинилися в басейні річки Чіпці і відтоді живуть серед північних удмуртів, але зберегли свою південноудмуртську мову.

У червні 1992 Президія Верховної Ради Удмуртської Республіки прийняла ухвалу «Про відновлення історичного імені бесермянского народу».

Побут

Основне традиційне заняття бесерм'ян — землеробство, вирощували озиме жито, ячмінь, овес, льон, коноплі, ріпу, моркву, капусту, огірки, брукву. Помітну роль грало тваринництво. Займалися бортництвом. Були поширені відхожі промисли в основному на сільськогосподарські роботи, візництво.

Основним соціальним інститутом сільських бесермян аж до 30-х років 20 століття була сусідська община. До першої чверті 20 століття у бесермян разом з малою сім'єю існували великі неподілені сім'ї.

Села вуличного планування, розташовувалися на пагорбах поблизу річок. Житло — зрубова зроблена з колод хата з двосхилим дахом, холодними сіньми, з критим крильцем; планування близьке удмуртським. Характерна надвірна споруда — двоповерхова, рідше одноповерхова зроблена з колод комора з критою галереєю.

Національний одяг

Основа традиційного жіночого костюма бесермян — сорочка з полотна тунікоподібного крою (деремо), пишна нагрудною і нарукавною вишивкою, аплікацією, тасьмою, з широким воланом на поділі. У вишивці переважали червоні, сині, оранжеві кольори з вкрапленням зеленого, жовтого; чорний служив для виділення контуру. Носили штани з широким кроком завдовжки до щиколоток, фартух без нагрудника (з нагрудником носили тільки немолоді жінки). Верхній орний одяг у вигляді халата. Характерні нагрудні прикраси, шийні, плічні, з раковин каурі, корал, бісер, монети; браслети, кільця.

Дівочий головний убір — невелика загострена шапочка, прикрашена черепашками каурі, монети, бісер. Головне покривало нареченої робили з червоної тканини, обшивали тасьмою з довгими китицями, що закривають обличчя. Жіночий головний убір: головний рушник з тонкого білого полотна; шоломоподібна шапочка, прикрашена монетами, бісером. Зверху одягається ситцева, атласна або кашемірова хустка. У жіночому одязі бесермян виділяються чуваські елементи. Чоловічий костюм мав багато загального з російським і удмуртським одягом з домотканої пістрі і сукна.

Національна кухня

Традиційна їжа в основному складалася з продуктів землеробства: хліб, пироги і шаньги з різною начинкою, каші, супи.

Культура

Найвідомішим поетом є Федотов Михайло Іванович.

Фольклор

Розвинена обрядова поезія: календарні і сімейно-побутові пісні, казки, загадки. Зберігаються елементи традиційної весільної обрядовості: сватання, викуп воріт і приданого, обдаровування родичів, ходіння за водою, розвішування приданого в хаті, вручення подарунків. Головним святом року було весняне свято плуга.

Примітки
  1. «Алфавитный список народов, обитающих в Российской Империи»

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.