Бессмертних Олександр Олександрович

Олекса́ндр Олекса́ндрович Бессме́ртних (рос. Бессмертных Александр Александрович; нар. 10 листопада 1933 року, Бійськ Алтайський край, Російська РФСР) радянський дипломат. З 15 січня по 23 серпня 1991 року міністр закордонних справ СРСР. Член ЦК КПРС (1990—1991).

Бессмертних Олександр Олександрович
Бессмертных Александр Александрович
Народився 10 листопада 1933(1933-11-10) (88 років)
Бійськ, Алтайський край, РРФСР
Країна  СРСР
 Росія
Діяльність Дипломат
Alma mater Московський державний інститут міжнародних відносин
Науковий ступінь кандидат юридичних наук
Знання мов російська
Членство ЦК КПРС
Посада Міністр закордонних справ СРСР
Термін 1991
Попередник Шеварднадзе Едуард Амвросійович
Наступник Панкін Борис Дмитрович
Партія КПРС
Нагороди

Освіта

Закінчив Московський державний інститут міжнародних відносин (1957), кандидат юридичних наук (1970).

Дипломатична робота

У 1957—1960 — референт, старший референт, атташе відділу друку міністерства закордонних справ (МЗС) СРСР. У 1960—1966 — перекладач, співробітник Секретаріату ООН. У 1966—1970 — другий, згодом перший секретар секретаріату Міністра закордонних справ СРСР Андрія Громико. У 1970—1983 — перший секретар, радник, посланець посольства СРСР в США. За американським «Біографічним щорічником», «за 13 років своєї роботи в Радянському Посольстві у Вашингтоні Безсмертних перетворився на модель дипломата, який вміло представляв свою країну» У 1983—1986 — завідувач відділу США МЗС СРСР, член колегії МЗС СРСР. У 1986—1988 — заступник міністра закордонних справ СРСР Едуарда Шеварднадзе. У 1988—1990 — перший заступник міністра закордонних справ СРСР. У травні 1990 — січень 1991 — Надзвичайний і Повноважний Посол СРСР в США. З 1990 по 1991 — член ЦК КПРС.

Міністр закордонних справ СРСР

У січні — серпні 1991 — міністр закордонних справ СРСР, одночасно в березні — серпні 1991 — член Ради Безпеки СРСР. Як міністр брав участь у підготовці міжнародної мирної конференції по Близькому Сходу, співголовами якої були СРСР та США (конференція відбулася в Мадриді у вересні 1991, вже після його відставки). Був першим керівником радянського МЗС, який відвідав Ізраїль. Був автором концепції «створення поясу дружби і співробітництва навколо СРСР», згідно з якою в число пріорітетів зовнішньої політики СРСР входив розвиток зв'язків з усіма державами по периметру країни, в тому числі і з країнами, які знаходилися на периферії інтересів радянської дипломатії. Під час його перебування на посаді міністра в липні 1991 в Москві було підписано радянсько-американський Договір СНО-1. Почався процес підготовки і укладення двосторонніх угод з країнами Центральної і Східної Європи.

У серпні 1991 відмовився увійти до ДКНС, але і не засудив його діяльність. Заявив, що захворів, не керував МЗС в кризовий період. Після поразки ДКНС був звільнений з посади.

З вересня 1991 — начальник центру політичного аналізу при Зовнішньополітичній асоціації Росії. З березня 1992 — президент Зовнішньополітичної асоціації.

Праці

Автор ряду статей і досліджень на теми дипломатії, зовнішньої політики, військово-політичної стратегії, переговорів по ядерним озброєннях.

Нагороди

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.