Бессмертних Олександр Олександрович

Закінчив Московський державний інститут міжнародних відносин (1957), кандидат юридичних наук (1970).

У 1957—1960 — референт, старший референт, атташе відділу друку міністерства закордонних справ (МЗС) СРСР. У 1960—1966 — перекладач, співробітник Секретаріату ООН. У 1966—1970 — другий, згодом перший секретар секретаріату Міністра закордонних справ СРСР Андрія Громико. У 1970—1983 — перший секретар, радник, посланець посольства СРСР в США. За американським «Біографічним щорічником», «за 13 років своєї роботи в Радянському Посольстві у Вашингтоні Безсмертних перетворився на модель дипломата, який вміло представляв свою країну» У 1983—1986 — завідувач відділу США МЗС СРСР, член колегії МЗС СРСР. У 1986—1988 — заступник міністра закордонних справ СРСР Едуарда Шеварднадзе. У 1988—1990 — перший заступник міністра закордонних справ СРСР. У травні 1990 — січень 1991 — Надзвичайний і Повноважний Посол СРСР в США. З 1990 по 1991 — член ЦК КПРС.

У січні — серпні 1991 — міністр закордонних справ СРСР, одночасно в березні — серпні 1991 — член Ради Безпеки СРСР. Як міністр брав участь у підготовці міжнародної мирної конференції по Близькому Сходу, співголовами якої були СРСР та США (конференція відбулася в Мадриді у вересні 1991, вже після його відставки). Був першим керівником радянського МЗС, який відвідав Ізраїль. Був автором концепції «створення поясу дружби і співробітництва навколо СРСР», згідно з якою в число пріорітетів зовнішньої політики СРСР входив розвиток зв'язків з усіма державами по периметру країни, в тому числі і з країнами, які знаходилися на периферії інтересів радянської дипломатії. Під час його перебування на посаді міністра в липні 1991 в Москві було підписано радянсько-американський Договір СНО-1. Почався процес підготовки і укладення двосторонніх угод з країнами Центральної і Східної Європи.

У серпні 1991 відмовився увійти до ДКНС, але і не засудив його діяльність. Заявив, що захворів, не керував МЗС в кризовий період. Після поразки ДКНС був звільнений з посади.

З вересня 1991 — начальник центру політичного аналізу при Зовнішньополітичній асоціації Росії. З березня 1992 — президент Зовнішньополітичної асоціації.

Автор ряду статей і досліджень на теми дипломатії, зовнішньої політики, військово-політичної стратегії, переговорів по ядерним озброєннях.

• орден Дружби народів (СРСР)
• Орден Пошани (Росія)
• орденом Даніїла Московського III ступеня Російської православної церкви.

• Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.1 — 760с.
• Безсмертних
• Біографічні відомості на pseudology.org
• Посли Росії і СРСР в США
• Біографія^{[недоступне посилання з червня 2019]}
• Біографія