Громико Андрій Андрійович

Андрі́й Андрі́йович Громи́ко (білор. Андрэй Андрэевіч Грамыка; рос. Андрей Андреевич Громыко; 5 (18) липня 1909, Старі Громики, Речковська волость, Могильовська губернія, Російська імперія — 2 липня 1989, Москва, РРФСР, СРСР) — радянський дипломат білоруського походження, міністр закордонних справ СРСР (1957—1985). З 1952 до 1956 — кандидат у члени ЦК КПРС. З 1956 до 1989 — член ЦК КПРС. З 27 квітня 1973 до 30 вересня 1988 року — член Політбюро ЦК КПРС. Депутат Верховної Ради СРСР 2-го, 5-11-го скликань (у 1946—1950 і 1958—1989).

Громико Андрій Андрійович
біл. Андрэй Андрэевіч Грамыка
Andrej Andrejevič Hramyka
Народився 5 (18) липня 1909
Старі Громикиd, Гомельський повіт, Могильовська губернія, Російська імперія[1]
Помер 2 липня 1989(1989-07-02)[2][3][…] (79 років)
Москва, СРСР[2]
Поховання Новодівичий цвинтар
Країна  СРСР
Національність білоруси
Діяльність політик, дипломат, економіст, мемуарист
Alma mater Білоруський державний економічний університет
Науковий ступінь доктор економічних наук
Знання мов російська[4]
Членство Політичне бюро ЦК КПРС
Посада перший заступник голови Ради Міністрів СРСРd, постійний представник Російської Федерації при Організації Об'єднаних Націй, голова Президії Верховної Ради СРСР і посол СРСР в СШАd
Партія ВКП(б)
Конфесія атеїзм
Родичі Горбачова Раїса Максимівна
У шлюбі з Lydia Gromykod
Діти Громико Анатолій Андрійович і Емілія Андріївна Громикоd
Нагороди





IMDb ID 0343063

Життєпис

Походив зі збіднілого, бiлоруського шляхетського роду, відомого від початку XVI ст., одна з гілок якого — відомий український старшинський рід Громики, велику частину якого за часів Російської імперії було переведено в податні стани. В офіційних біографіях зазначалося селянське походження і те, що його батько був селянином, який працював на заводі. Навчався в профтехшколі, технікумі.

У 1932 закінчив Білоруський державний інститут народного господарства, а в 1936 — аспірантуру Всесоюзного науково-дослідного інституту економіки сільського господарства в Москві. З 1936 — старший науковий співробітник Інституту економіки АН СРСР.

З 1939 — в Наркоматі закордонних справ (НКЗС) СРСР. У 1939 — завідувач Відділу американських країн НКЗС.

З 1939 до 1943 — радник повпредства СРСР у США. З 1943 до 1946 — посол СРСР у США й одночасно посланник СРСР на Кубі. З 1946 до 1948 — постійний представник СРСР у Раді Безпеки ООН.

З 1946 до 1949 — заступник міністра закордонних справ СРСР. З 1949 до 1952 — 1-й заступник міністра закордонних справ СРСР.

З червня 1952 до квітня 1953 — посол СРСР у Великій Британії. З березня 1953 до лютого 1957 — 1-й заступник міністра закордонних справ СРСР.

З 15 лютого 1957 до 2 липня 1985 року — міністр закордонних справ СРСР. 28-річне перебування на посаді міністра закордонних справ — найдовше в XX столітті у світі. Одночасно з 24 березня 1983 до 2 липня 1985 року — 1-й заступник голови Ради Міністрів СРСР.

З 2 липня 1985 до 1 жовтня 1988 року — голова Президії Верховної Ради СРСР; після смерті К. У. Черненка на цей пост було обрано Громика, а не нового Генсека ЦК КПРС М. С. Горбачова, всупереч усталеній у 1977—1985 традиції суміщення цих посад. Вересневий (1988) пленум ЦК дав генеральному секретареві (Горбачову) рекомендацію виставити свою кандидатуру на вакантну у зв'язку з переходом А. Громика на пенсію посаду голови президії ВР СРСР.[5] Зі жовтня 1988 — на пенсії.

Після його смерті в Гомелі відбувся траурний мітинг, в центрі міста встановлено бюст.

Відзнаки

Двічі Герой Соціалістичної Праці (1969, 1979). Лауреат Ленінської (1982) і Державної (1984) премій СРСР. Доктор економічних наук (1956).

Примітки
  1. Большая советская энциклопедия / под ред. О. Ю. Шмидт — Москва: Большая российская энциклопедия, 1926. — ISBN 978-5-85270-292-0, 978-5-85270-324-8
  2. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118857886 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  3. SNAC — 2010.
  4. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. Бібліографічне посилання: Кульчицький С. В. КОНСТИТУЦІЙНА РЕФОРМА В СРСР 1988 // Енциклопедія історії України: Т. 5: Кон — Кю / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2008. — 568 с.: іл. — Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Konstitutsiyna_Reforma_V_Srsr_1988

Джерела та література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.