Бетті Гаттон

Подорослішавши, Елізабет стала виступати в молодіжних музичних групах, і одного разу, вважаючи себе вже досить талановитою, вирушила в Нью-Йорк, де сподівалася отримати роботу на Бродвеї, але туди її так і не взяли. Через кілька років її примітив музикант Вінсент Лопез, який і допоміг їй пробитися в шоу-бізнес.

Незабаром вона стала з'являтися в невеликих ролях в музичних короткометражках Warner Bros, а також на неприступному для неї кількома роками раніше Бродвеї, де дебютними для неї стали ролі в мюзиклах «Двоє на шоу»[6] і «Панама Хетті», з Етель Мерман в головній ролі[7]. У той же час вона змінила своє ім'я на псевдонім Бетті Гаттон.

Бетті Хаттон під час відвідин військової бази на Маршалових островах (1944)

У 1942 році продюсер Бадді Де Сілва, з якому вона працювала на Бродвеї, запросив її на роль Бессі Дей в музичний фільм Paramount Pictures «Слідуючи за флотом», який приніс актрисі перший успіх. Незважаючи на це, студія не відразу стала знімати Бетті на головних ролях і після їй ще пару раз довелося задовольнятися другорядними персонажами. Лише в 1944 році Гаттон була затверджена на головну роль в комедії Чудо в Морганс-Крік, після виходу якої на екран вона по праву зайняла місце основної зірки на студії «Paramount Pictures», витіснивши тим самим місце Дороті Ламур.

У наступні дванадцять років свого тріумфу в Голлівуді Бетті Гаттон з'явилася в 19 успішних фільмах, серед яких «Сюди набігають хвилі» (1944), «Запальна блондинка» (1945) і надпопулярна комедія «Пригоди Поліни» (1947). Також великою популярністю користувалася музична комедія «Давайте потанцюємо» (1950), де Бетті Гаттон виступила разом з Фредом Астером. У тому ж році на екрани вийшла картина Візьми рушницю, Енні!, Де Хаттон також виконала головну роль, замінивши на цій посаді знову підсіли на алкоголь і наркотики Джуді Гарленд. Фільм став касовим хітом, а сама актриса отримала схвальні відгуки критиків, хоча творці фільму пізніше зізналися, що з нею працювати нітрохи ні легше, ніж з місіс Гарленд.

У роки Другої світової війни Бетті Гаттон брала участь в програмі «USN» — гастролювала з іншими американськими артистами по американських військових баз, де виступала в різних розважальних програмах для солдатів. У 1940 році вона також співпрацювала з студіями звукозапису «Capitol Records» і «RCA Records», де записала деякі свої композиції.

У 1945 році Бетті Гаттон вийшла заміж за промисловця Теда Брискина, що став батьком її двох дочок. У 1950 році подружжя розлучилося, а через два роки актриса знову поєднувалася узами шлюбу з хореографом Чарльзом О'Карраном.

Її час в якості однієї з провідних зірок Голлівуду закінчилося після виходу на екрани картин Найбільше шоу світу (1952) і Хтось любить мене (1952). Слідом за цим у актриси почалися суперечки з керівництвом Paramount Pictures, через розбіжності в її подальшому контракті.

Як в ті роки писала The New York Times, Бетті Гаттон зажадала від компанії, щоб в зйомках наступного її фільму взяв участь її чоловік Чарльз О'Карран, на що студія дала категоричну відмову. У відповідь на це Бетті Гаттон закотила істерику і розірвала з нею контракт. Після цього актриса лише раз з'явилася на великому екрані, в драмі «Весняна зустріч», виконавши там зовсім незвичайну для себе серйозну роль. В результаті касові збори показали, що публіка не готова прийняти актрису в такому образі, після цього Хаттон вирішила припинити свою кар'єру в кіно.

Спільне життя з О'Карраном згодом теж не склалося і в 1955 році вони розлучилися. У тому ж році Хаттон вийшла заміж за бізнесмена Алана В. Лівінгстона, а після розлучення і з ним, в 1960 році, стала дружиною джазмена Піта Кандолім.

У наступні роки актриса стала працювати на радіо, виступати в розважальних шоу в Лас-Вегасі, а також спробувала себе і на телебаченні.

У 1959 році на телеекранах стартував її власний комедійний ситком «Шоу Бетті Хаттон», але він так і не отримав належної популярності у аудиторії і незабаром був знятий з показу. Потім Бетті Гаттон повернулася на Бродвей, де деякий час грала в одному з мюзиклів. У 1967 році вона спробувала повернутися у велике кіно, підписавши знову контракт з «Paramount Pictures» на зйомки в двох вестернах, але після запуску першого проекту він був анульований.

Згодом у Гаттон почалися проблеми з алкоголем і зловживання снодійним, через що в 1970 році вона мало не наклала на себе руки. Наслідком всього цього також став її розлучення з Пітом Кандолім, слідом за яким актриса оголосила про її повне банкрутство.

Знову інтерес до Бетті Гаттон підігрів комік Джой Адам, який в 1974 році в одному з ресторанів Нью-Йорка, в колі її друзів, провів вечір, присвячений актрисі. Незабаром спонсором вдалося зібрати суму в $ 10,000 для Бетті Гаттон, що стало для неї стимулом до повернення. Після цього актриса пройшла курс реабілітації, а також наставництво у католицького священика Пітера Магир, після чого навіть прийняла католицизм і стала працювати в його парафіяльному будинку куховаркою.

Повернувшись до нормального життя, Бетті Гаттон закінчила школу, яку кинула в юності після дев'ятого класу, а потім отримала ступінь бакалавра в психології в університеті міста Нью-Порт. У кіно Бетті Гаттон так і не повернулася, а з'явилася лише на Бродвеї в мюзиклі «Енні», в якому вона грала з 1977 по 1983 рік. У наступні роки вона викладала акторську майстерність в університеті, а також була керуючою в казино.

У 1996 році, після смерті батька Магир, Бетті Гаттон повернулася в Каліфорнії з метою бути ближче до дочок і онукам, і оселилася в Палм-Спрінгс. Але як показав час, дочки дуже холодно поставилися до повернення матері, і в наступні роки Хаттон з ними майже не бачилася. Останні свої роки вона провела тихо і самотньо в своєму будинку в Каліфорнії, де і померла від раку 11 березня 2007 року[8].

Її внесок у кіно був відзначений зіркою на Голлівудській алеї слави.