Бещев Борис Павлович

Борис Павлович Бещев (нар. 30 липня 1903(19030730), село Велике Ростовського повіту Ярославської губернії, тепер Гаврилов-Ямського району Ярославської області, Російська Федерація — 27 травня 1981, місто Москва) — радянський діяч, залізничник, міністр шляхів сполучення СРСР. Депутат Верховної Ради СРСР 4—9-го скликань. Член ЦК КПРС у 1952—1981 роках. Герой Соціалістичної Праці (1.08.1959).

Бещев Борис Павлович
Народився 30 липня 1903(1903-07-30)
село Велике Ростовського повіту Ярославської губернії, тепер Гаврилов-Ямського району Ярославської області, Російська Федерація
Помер 27 травня 1981(1981-05-27) (77 років)
Москва, СРСР
Поховання Новодівичий цвинтар
Громадянство  Росія,  СРСР
Національність росіянин
Діяльність політик
Alma mater Петербурзький державний університет шляхів сполучення
Знання мов російська
Учасник німецько-радянська війна
Членство ЦК КПРС
Посада депутат Верховної ради СРСР
Партія КПРС
Нагороди


Біографія

Народився в родині робітника-текстильника. У вісім років залишився без батька, виховувався в родині старшого брата. Закінчив початкову школу в селі Велике Ростовського повіту. У 1919 році разом із родиною переїхав на Поволжжя.

У 1919—1921 роках — учень телеграфіста на залізничній станції Батраки Самаро-Златоустівської залізниці.

У 1921—1923 роках — інструктор Сизранського повітового комітету комсомолу.

У 1923—1924 роках — наглядач телеграфу на залізничній станції Батраки Самаро-Златоустівської залізниці.

У 1924—1930 роках — на профспілковій роботі: голова правління Клубу залізничників станції Батраки, голова правління Клубу залізничників Сизранського залізничного вузла.

Член ВКП(б) з 1927 року.

У 1930—1935 роках — студент Ленінградського інституту інженерів залізничного транспорту, інженер шляхів сполучення із експлуатації залізниць.

У 1935—1936 роках — інженер, старший інженер, заступник начальника станції Ховріно Октябрської залізниці.

У 1936—1937 роках — ревізор-диспетчер, заступник начальника Південного розпорядчого відділу Центрального управління руху Народного комісаріату шляхів сполучення (НКШС) СРСР, курирував Білоруську залізницю.

У листопаді 1937 — 1940 року — начальник Орджонікідзевської залізниці.

У 1940—1941 роках — начальник Октябрської залізниці.

З 30 червня 1941 року — уповноважений Народного комісаріату шляхів сполучення СРСР по дорогах Північно-Західного напряму, по Північному, а потім по Ленінградському фронті. У 1942 році працював начальником Оперативно-експлуатаційного управління Народного комісаріату шляхів сполучення СРСР, був уповноваженим НКШС СРСР по Північній, Октябрській, Ярославській і Калінінській дорогах.

У липні 1942 — грудні 1944 року — начальник залізниці імені В. В. Куйбишева.

У грудні 1944 — березні 1946 року — заступник народного комісара шляхів сполучення СРСР і начальник Центрального управління руху НКШС СРСР.

У березні 1946 — 5 червня 1948 року — 1-й заступник міністра шляхів сполучення СРСР.

5 червня 1948 — 14 січня 1977 року — міністр шляхів сполучення СРСР.

З січня 1977 року — персональний пенсіонер союзного значення в Москві.

Помер 27 травня 1981 року. Похований на Новодівочому цвинтарі Москви.

Нагороди і звання

Примітки

    Джерела
    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.