Битва на Південному Бузі

У 894 році почалася війна між Болгарією і Візантійською Імперією у зв'язку з рішенням імператора перенести ринок для болгарських товарів з Константинополю до Салоніків, що призвело до більш високих податків на болгарські товари. У тому ж році Симеон I переміг візантійців поблизу Адріанополю, після чого візантійці звернулися до підкупу угорців напасти на Болгарію з північного сходу. У 895 угорці перетнули Дунай і здобули перемогу над болгарами двічі. Симеон І віддалився в Сілістру, захист якої зміг утримати. У 896 Симеон І переконав печенегів допомогти йому, і в той час як угорці билися з ними на сході, він і його батько Борис I, який покинув монастир з цієї нагоди, зібрав величезну армію і рушили до північно-східних кордонів країни.

Симеон І наказав три дні посту, звернувшись до війська, що солдати повинні покаятися за свої гріхи і звернутися за допомогою до Бога. Коли це було зроблено, почався бій. Це був довгий і надзвичайно жорстокий бій, але в кінці болгари здобули перемогу.

Перемога дозволила Симеону відвести свої війська на південь, де він цілковито знищив візантійські війська у битві під Булгарофігоне (сучасне місто Бабаєскі) й узяв в облогу Константинополь. Після цього був підписаний мир, який вирішував економічні питання на користь болгар і Візантія поступилася територію між горою Странджа гори і Чорним морем на користь Болгарії. Печеніги продовжували тіснити угорські племена на захід, де вони пізніше оселилися в межах сучасної Угорщини.

• Zlatarski, Vasil. History of the Bulgarian state in the Middle Ages. Volume I. History of the First Bulgarian Empire.. — 2. — Sofia : Nauka i izkustvo, 1971.