Битва при Павії
Битва при Павії — битва, що відбулася 24 лютого 1525 року при Павії між найманими арміями Франції і імперії Габсбургів під час Італійської війни (1521—1526). Вважається першою битвою Нового часу.
Битва при Павії | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Італійська війна (1521—1526) | |||||||
Рупрехт Хеллер, Битва при Павії (1529), Національний музей Швеції, Стокгольм[3] | |||||||
| |||||||
Сторони | |||||||
Королівство Франція | Імперія Карла V:
| ||||||
Командувачі | |||||||
Франциск I (полон) Франсуа де Лоран † Річард де ля Поль † Гійом Гуфф'є де Боніве † |
Шарль де Ланнуа Фернандо д'Авалос Георг Фрундсберг Антоніо де Лейва | ||||||
Військові сили | |||||||
17 000 піхоти 6 500 кінноти 53 гармат[4] |
19 000 піхоти 4 000 кінноти 17 гармат[4] | ||||||
Втрати | |||||||
15 000 вбитих, поранених і полонених | 1 500 вбитих і поранених |
Війська французького короля Франциска I (близько 20 тис. піхоти, 6 тис. кінноти, 53 гармати) в 1524 перейшли Альпи, зайняли Мілан і в жовтні взяли в облогу Павію (гарнізон близько 7 тис. німецьких ландскнехтів і 700 іспанських солдатів).
На початку лютого 1525 для розблокування Павії підійшли імперські війська під командуванням генерала Ф.Пескари (близько 20 тис. піхоти, 2,5 тис. кінноти). Імперці раптово атакували французькі війська, що вводилися в бій по частинах, що визначило чисельну перевагу імперців (їхня піхота була озброєна вдосконаленою зброєю — мушкетами, кулі яких пробивали лицарський обладунок) і призвело до розгрому французької армії, яка втратила 10 тис. вояків (за іншими даними — 12 000).
Франциск I потрапив в полон і був вимушений за Мадридським договором 1526 відмовитися від завоювань в Італії.
Відтоді мушкет отримав перевагу в боротьбі з важкою кавалерією, відбулися зміни в тактиці, з'явилися мушкетерські частини.
Примітки
- This is the only identified work of the master Ruprecht Heller
- This is the only identified work of the master Ruprecht Heller
- This is the only identified work of the master Ruprecht Heller
- Knecht, R. J. (1994). Renaissance Warrior and Patron. New York: Press Syndicate of University of Cambridge. с. 225.