Франциск I (король Франції)

батьки Франциска I: Карл V і Луїза I

Франциску не було й трьох років, коли помер його батько. Заздрість Анни Бретонської, дружини Карла VIII, змусила енергійну, розумну Луїзу Ангулемську поселитися з Франциском і його сестрою, знаменитою Маргаритою, в Коньяку, у власному замку. У 1498 році Луїза була запрошена до двору, але згодом переїхала в королівський замок Амбуаз, де й виховала двох дітей.

У 1504 року Франциск вперше з'явився при королівському дворі, а в 1506 році відбулися заручини з семилітньою дочкою короля Людовіка XII, Клавдією Французькою, спадкоємицею, по матері, Бретонського королівства.

Франсуа Ангулемський в рік вступу на престол

Самотнє життя Франциска в Амбуазі наклало шкідливий відбиток на його розвиток: матір возвеличувала його, він не знав скромності, звик жити весело й безтурботно. Заняттями його молодості були полювання і верхова їзда в оточенні товаришів (Монморансі, Боніве), серед яких він бачив лише фанатичну відданість.

У 1508 році Франциск переселився до Парижа, у 1514 році одружився з Клавдією, а 1 січня 1515 року, після смерті Людовика XII, став королем Франції.

Відновивши договори, які уклав Людовик XII з Генріхом VIII, Франциск також уклав союз з герцогом Карлом, володарем Нідерландів, домовився з династією Альбре відвоювати Наварру у королівства Кастильського, а з Венецією — завоювати Міланське герцогство. Франциск здійснив нечуваний перехід в Італію через Аржантьєрський перевал. Артилерія була перенесена на руках.

Алегоричне зображення Франциска як Івана Хрестителя. Жан Клуе, 1518.

Франциск швидко оволодів герцогством Савойським і був визнаний сюзереном Генуєзької республіки. У нього було 3 тисяч кавалерії, 20 тисяч піхоти. Перейшовши через По, Франциск зайняв позицію при Маріньяно. 14 вересня відбулася битва при Мариньяно — яка принесла Франциску блискучу перемогу. Міланське герцогство було підкорено. Франциск призначив правителем Мілана конетабля Франції Бурбона і уклав зі швейцарцями «вічний мир» (29 жовтня 1516 року), завдяки якому французький король мав право набирати до себе на службу швейцарських солдатів, виплачуючи кантонам 700 тисяч талерів. Цей похід зробив Франциска героєм; його називали «Цезарем, переможцем швейцарців». З цього моменту у Франції розквітло Відродження, принесене Франциском з Італії.

Франциск у 1530 році

Папа Лев X вирішив помиритися з Францією і в грудні 1515 року прибув у Болонью на побачення з Франциском. Не порадившись з духовенством, інтереси якого порушувалися, Лев X і Франциск уклали Болонський Конкордат, який скасував Прагматичну санкцію Карла VII. З австрійським ерцгерцогом Карлом Франциск уклав Нойонский договір, по якому Карл зобов'язувався одружитися з французькою принцесою Луїзою, дочкою Франциска (їй був усього один рік), посагом якої була частина Неаполітанського королівства.

Після смерті німецького імператора Максиміліана кандидатами на імператорську корону з'явилися Карл Австрійський (обраний згодом під ім'ям Карла V), Генріх VIII та Франциск. Останній з 1517 року став посилено заводити зносини з німецькими курфюрстами, оголосивши, що витратить на своє обрання 3 мільйона флоринів; Лев X підтримував його. Перед виборами Франциск написав улесливого листа Карлу, а після його обрання вирішив зблизитися з англійським королем Генріхом VIII.

У червні 1520 року відбулося побачення Франциска і Генріха VIII поблизу Кале. Місце побачення, внаслідок блиску і пишності, яке надав йому Франциск, було названо «Поле золотої парчі». Генріх VIII незабаром вступив в угоду з Карлом, Лев X теж перейшов на бік останнього; за договором 8 травня 1521 року Карл повинен був напасти на французів у Піренеях і Рейні. Так почалися знамениті війни, поклали початок суперництва між Габсбургами (Іспанія і Німеччина) і династіями Валуа і Бурбонів (Франція). За Франциска було 4 війни.

Замок Шамбор у долині Луари

З ім'ям Франциска тісно пов'язане французьке Відродження. Відокремлений спосіб життя французького двору змінився при Франциску блискучими і гучними веселощами. При королівському дворі, де велику роль стали грати дами, зосередилося все суспільне життя.

Експедиції в Італію познайомили Франциска з розкішшю дворів італійських меценатів; він захопився культурою Відродження, головним чином його естетичною стороною, оточував себе вченими і поетами, любив розмовляти з ними. Він запросив у Францію Леонардо да Вінчі, поселивши його в 1516 році в своєму замку Кло-Люсе, а також живописця Андреа дель Сарто; Рафаель написав кілька картин («Архістратиг Михайло»).

У нього в Фонтенбло була прекрасна бібліотека, відкрита для читачів. У 1517 році Франциск вирішив заснувати вищу школу стародавніх мов і хотів поставити на чолі її Еразма Роттердамського, але Еразм відмовився. У 1530 році, за порадою бібліотекаря Гійома Бюде він заснував королівський «Колегіум трьох мов», де викладали грецьку мову, латину та іврит — предмети, відсутні в паризькому університеті Сорбонни, пізніше він був перетворений у Колеж де Франс, його існування завдало сильного удару схоластичній Сорбонні.

Франциск заснував і королівську друкарню, в якій працював гуманіст Робер Етьєн.

Особливо захоплювався Франциск архітектурою і скульптурою. Вінцем національного напрямку в архітектурі з'явився замок Шамбор, італійського — Фонтенбло, над яким працювало кілька знаменитих італійських художників, у тому числі Россо Фйорентіно,Нікколо дель Аббате, Бенвенуто Челліні. При дворі Франциска жив поет Клеман Маро, який супроводжував Франциска в Італію і потрапив у полон при Павії. У 1532 році з'явився роман Рабле «Гаргантюа і Пантагрюель».

Захоплюючись зовнішньою стороною гуманістичного руху, Франциск, однак, не був гуманістом. Поверхневе ставлення до гуманістичних ідеалів, егоїзм і безхарактерність Франциска відбилися в його релігійній політиці. Спочатку реформація не лякала його, так як в реформаторах він бачив вчених, гуманістів; він підтримував Лефевра д'Етапля і його гурток, який проголосив принципи реформації. Коли Сорбонна угледіла єресь у вченні Лефевра, Франциск заборонив переслідувати його (1521 рік) і захищав проповідників нової релігії від нападок ченців (1523 рік). Після битви при Павії Франциск, зайнятий військовими планами, спочатку байдуже поставився до розпочатої реакції, а потім підкорився Сорбонні і вимогам релігійних орденів. Реформатори в Mo були розігнані; Лефевр врятувався втечею в Страсбург. З жовтня 1525 року почалися страти єретиків. У перший час після повернення з полону Франциск стримував фанатизм парламенту; так, в 1526 рік він силою звільнив Беркена з в'язниці, куди відправив його в парламент. Після страти Беркена Франциск заснував посаду «королівських читців», для боротьби з Сорбонною.

Герцогиня д'Етамп, фаворитка короля в останні роки його життя

У 1530—1534 роках Франциск більше піддався реакції, так як потребував сприяння Сорбонни; але коли остання наклала заборону на один твір Маргарити Ангулемской, Франциск заарештував фанатика Біду і заступився за реформаторів. У провінціях, однак, палили єретиків. У 1534 році Франциск запросив у Францію Мартіна Буцера і Філіпа Меланхтона, якому доручив скласти записку про введення реформації у Франції; але безхарактерність і легковажність Франциска не давали ніякої впевненості протестантів. 18 жовтня 1534 року в Парижі та інших містах з'явилися пасквілі на сутність католицького віровчення. Франциск наказав шукати винних: в'язниці переповнилися, щодня відбувалися страти протягом трьох місяців. Сам Франциск брав участь у тріумфальній процесії навколо багать.

Після справи про листівки Франциск видав едикт про знищення єретиків; іншим едиктом заборонялося книгодрукування у Франції. Через кілька місяців Франциск оприлюднив підписаний у Кусі (16 липня 1535 рік) едикт про амністію. Після 1538 року Франциск остаточно перейшов на бік католицько-іспанської партії; кусийский едикт був скасований, парламентів запропоновано було вживати рішучих заходів для придушення єресі. 1 червня 1540 року був виданий у Фонтенбло едикт про нещадне винищення єретиків, а 23 червня Франциск призначив ченця Матьє Орі інквізитором для всієї Франції. Проти вальденсів були запроваджені жахливі гоніння. В останні роки свого життя Франциск підписував всі жорстокі заходи, що пропонувалися Сорбонною. У 1546 році був спалений знаменитий гуманіст Етьєн Доле, колись користувався заступництвом короля, і страчена ціла група протестантів; 7 жовтня у Парижі було поставлено 14 багать.

Красень, високого зросту «король-лицар», як він сам називав себе, Франциск відрізнявся безрозсудною хоробрістью, вкрадливим красномовством, честолюбством, лицарської люб'язністю, палкою фантазією, легковажністю і запалом.

Прославився тим, що викликав на поєдинок імператора Карла V. Королювання Франциска було часом суперництва Франції з австрійським домом; воно наповнене блискучими війнами і чудово, разом з тим, як епоха французького Відродження.

Усі помисли Франциска були звернені на придбання Неаполя, Мілана та імператорської корони Священної Римської імперії.

• Кватроченто
• Робіне Тестар
• Відродження
• Ренесансний гуманізм
• Маньєризм
• Ордонанс Вілле-Котре
• Школа Фонтенбло

• Франциск I // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Ващук Л. В. Ренесансний правитель: образ Франциска I Валуа за його ордонансами та свідченнями сучасників : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук. — Київ, 2016.

• Франциск I — Король, рыцарь, меценат (рос.)