Бишовець Анатолій Федорович
Анато́лій Фе́дорович Бишове́ць[3] (нар. 23 квітня 1946, Київ) — радянський і український футболіст і тренер. Нападник, всю кар'єру провів у київському «Динамо». Чотириразовий чемпіон СРСР. Один з найкращих нападників Радянського Союзу кін. 1960-х—поч. 1970-х років. За збірну СРСР провів 37 матчів (найкращий бомбардир збірної на чемпіонаті світу 1970 року). Тренував збірні СРСР, СНД і Росії. Заслужений майстер спорту СРСР (1991), заслужений тренер СРСР (1989), заслужений тренер України. Орден Трудового Червоного Прапора (1989), орден Пошани (Росія, 1997).
Анатолій Бишовець | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Повне ім'я | Анатолій Федорович Бишовець | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Народження | 23 квітня 1946[1][2] (75 років) | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Київ, Українська РСР, СРСР | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Зріст | 175 см | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Прізвисько | Биш | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Громадянство | Росія | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Позиція | центральний нападник | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Національна збірна | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Тренерська діяльність** | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Звання, нагороди | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Звання |
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Нагороди | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
** Тільки на посаді головного тренера. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Життєпис
Ігрова кар'єра
Починав грати у футбольній школі «Динамо» (Київ) у 1958 році. Перші тренери: Микола Павлович Мельниченко й Микола Федорович Фоміних.
Закінчив Київський державний інститут фізичної культури (1968).
З 1964 року виступав за головну команду київського «Динамо». Разом з клубом чотири рази вигравав чемпіонат, один раз — Кубок, двічі здобув «срібло» чемпіонату СРСР. Був найкращим бомбардиром «Динамо» в сезонах 1966 — 19 м'ячів і 1967 — 9 м'ячів.
Протягом 1966—1972 років грав за національну збірну Радянського Союзу. Виступав у кваліфікації до Олімпійських ігор 1968, чемпіонатах Європи 1968 і 1972, чемпіонаті світу 1970, в турнірі Кубок Незалежності Бразилії 1972.. Загалом за збірну провів 37 матчів, збив 15 голів.
На стадіоні «Ацтека» в Мехіко встановлена статуя Анатолія Бишовця в сонмі найкращих гравців чемпіонату світу 1970 року.
Мав високу індивідульну майстерність, техніку, часто застосовував обманні прийоми і рухи. Любив самостійно обігрувати суперника. Передчасно завершив кар'єру через травму.
Тренерська кар'єра
Протягом 1974—1985 був тренером груп підготовки київського «Динамо», старшим тренером і директором СДЮШОР «Динамо» (Київ), у 1982—1986 був також головним тренером юнацької збірної СРСР. Разом з юнацькою збірною став віцечемпіоном Європи 1985. Після аварії на чаес втік до москви. З липня 1986 до жовтня 1988 був головним тренером олімпійської збірної СРСР. Під його керівництвом збірна виграла футбольний турнір Олімпіади-1988.
Протягом 1987—1990 років був головним тренером «Динамо» (Москва), 1990—1992 — головний тренер збірної СРСР/СНД.
Потім працював закордоном — у сезоні 1992/93 був головним тренером кіпрського клубу АЕЛ (Лімасол), у лютому-липні технічним директором, а з серпня 1994 до серпня 1996 року — головним тренером збірної Південної Кореї.
Протягом 1997—1998 — головний тренер санкт-петербурзького «Зеніта», в липні-грудні 1998 року — головний тренер національної збірної Росії.
Наприкінці сезону 1998/99 і на початку сезону 1999/2000 — головний тренер «Шахтаря» (Донецьк).
У 2003 році був головним тренером португальського «Марітіму». Віцепрезидент ФК «Хімки» (2003—2004). Спортивний директор клубу «Гартс» (Единбург, Шотландія,); у 2005 р. — головний тренер клубу «Тома» (Томськ); у 2006—2007 рр. — головний тренер клубу «Локомотива» (Москва). Із жовтня 2009 року — тренер-консультант «Кубані» (Краснодар)[4].
Інше
- У 1973 році знявся у фільмі «Дід лівого крайнього», де зіграв роль Віталія Бесараба — відомого футболіста, онука головного героя фільму.
- Автор книги «Не впасти за фінішем» (2008).
Титули та досягнення
Футболіста
- Чемпіон СРСР: 1966, 1967, 1968, 1971
- Кубок СРСР: 1966
- учасник чемпіонату світу: 1970
- у списку 33 найкращих: 6 разів (1966, 1969 і 1971 — під № 1)
- Чемпіон (дублерів): 1965
Тренера
- чемпіон Олімпійських ігор: 1988
- Срібло чемпіонату України (Шахтар):. 1999.
Примітки
- Transfermarkt.de — 2000.
- FBref
- Спочатку ЗМІ спотворювали прізвище футболіста як «Бишевець»
- Анатолий Бышовец вошел в тренерский штаб «Кубани» (fckuban.ru, 15 жовтня 2009) Архівовано 28 листопада 2012 у WebCite (рос.)
Джерела
- Соскин А. Всё о футболе. Страны. Клубы. Турниры. Футболисты. Тренеры. Судьи. — Москва : Физкультура и спорт, 1972. — С. 286—287. (рос.)
- Мультимедійна енциклопедія ФК «Динамо» Київ
- А. В. Савин. Мировой футбол: кто есть кто: Полная энциклопедия. — Москва : Эксмо, 2007. — С. 113. — 5 000 прим. — ISBN 978-5-699-22359-6. (рос.)