Бобрієвич Олександр Павлович
| Бобрієвич Олександр Павлович | ||
|---|---|---|
 | ||
| Народився |
25 грудня 1928 Шпола, СРСР | |
| Помер |
5 листопада 2005 (76 років) Львів, Україна | |
| Діяльність | геолог | |
| Alma mater | Львівський національний університет імені Івана Франка | |
| Галузь | геологія | |
| Звання | Професор | |
| Ступінь | доктор геолого-мінералогічних наук | |
| Відомий завдяки: | Дослідження алмазоносності Якутії та України | |
| У шлюбі з | Бобрієвич Е.О. | |
| Діти | Баранова Т.О. (дів. Бобрієвич), Бобрієвич Є.О. | |
| Нагороди |
| |
 Бобрієвич Олександр Павлович у Вікісховищі | ||
Олександр Павлович Бобрієвич (м. Шпола, СРСР, 25 грудня 1928 р. — м. Львів, Україна, 5 листопада 2005 р.) — український та радянський геолог і петрограф. Доктор геолого-мінералогічних наук, професор, завідувач кафедри петрографії Львівського державного університету імені Івана Франка, голова алмазної науково-досліднї партії Амакинської експедиції.
Біографія
Народився 25 грудня 1928 р. в м. Шпола Черкаської обл., його дитинство і шкільні роки пройшли в м. Ставрополі та в м. Львові.
Освіта та початок наукової діяльності
Після закінчення у 1947 р. чоловічої середньої школи № 1 м. Львова навчався на геологічному факультеті Львівського державного університету імені Івана Франка. В 1951 р. закінчив з відзнакою навчання та вступив в аспірантуру на кафедрі петрографії. У 1955 р. успішно захистив кандидатську дисертацію на тему «Геолого-петрографическая характеристика вулканических пород междуречья Ужа и Латорицы (Закарпатье)». Протягом 1951–1955 рр. працював молодшим науковим співробітником Інституту Геології Корисних Копалин АН УРСР.
Амакинська експедиція
На початку 1955 р. О. П. Бобрієвича разом з іншими молодими науковцями й випускниками геологічного факультету за рекомендацією В. С. Соболєва скеровано в Якутію, де протягом майже десяти років він очолював алмазну науково-дослідну партію Амакинської експедиції, яка виконувала роботи з комплексного вивчення щойно відкритих алмазних родовищ Якутії. Результати кропіткої праці стали основою докторської дисертації «Петрология кимберлитов Якутии», яку він захистив 1961 р.
Наукова та викладацька діяльність
У 1964 р. вчений повернувся в Україну, де в Інституті Мінеральних Ресурсів Міністерства Геології України очолив відділ алмазів і благородних металів. Під його керівництвом сформувалась активна алмазна група і розпочалися за його безпосередньої участі широкомасштабні розшукові і науково-дослідні роботи по алмазоносності надр України.
З 1974 по 2000 рік займав посаду завідувача кафедри петрографії Львівського Державного Університету. Весь цей час поєднював педагогічну та наукову діяльність. Читав основні курси (петрографія кристалічних порід, фізико-хімічні основи петрографії і мінералогії) і нового спецкурсу «Геологія алмазних родовищ», був науковим керівником аспірантів, п'ятеро з яких захистили кандидатські дисертації. Поряд з активною педагогічною і науково-організаційною діяльністю, О. П. Бобрієвич продовжував займатися проблемами алмазоносності і металоносності України. У тісній співпраці зі своїми учнями й колегами з Інституту Мінеральних Ресурсів та геологами виробничих геологічних організацій, став фактично куратором алмазних досліджень в Україні.
Науково-організаційна та громадська діяльність
О. П. Бобрієвич був одним із організаторів і науковим керівником Галузевої науково-дослідної лабораторії вивчення речовинного складу рудоносних формацій, створеної 1979 р. у Львівському Державному Університеті ім. Івана Франка з ініціативи Міністерства геології України, а також Інституту геології і мінерагенії золота, кольорових металів і алмазів України. У 1994 р., заступником відповідального редактора «Мінералогічного збірника», членом спеціалізованої вченої ради із захисту докторських і кандидатських дисертацій з геологічних спеціальностей Львівського університету, членом оргкомітету багатьох наукових форумів всесоюзного і республіканського рівнів.
Помер та похований у Львові , на полі № 16 Личаківського цвинтаря.
Роль у вивченні алмазоносності Якутії
Дослідженню кімберлітів Якутії та їхньої алмазоносності, які сприяли відкриттю нових родовищ алмазів, присвячені десятки статей О. П. Бобрієвича та класичні колективні монографії:
«Алмазы Сибири» (1957)
«Алмазные месторождения Якутии» (1959)
«Петрография и минералогия кимберлитовых пород Якутии» (1964)
Ці праці, відзначені різними нагородами, були перевидані в США, Великій Британії, Німеччині, Японії та Китаї.
Під керівництвом О. П. Бобрієвича відкрито мінерал гроспідит — кіанітовый эклогіт з піроп-альмандин-гросулярним гранатом в ассоціациії с омфацитом. Гроспідит зустрічається у вигляді ксенолітів в алмазоносних кімберлітах.
Роль у вивченні алмазоносності і металоносності України
За керівництва О. П. Бобрієвича та його безпосередньої участі виконано широкомасштабні розшукові роботи, за підсумками яких у розсипищах виявили дрібні алмази кімберлітового типу, а також численні прояви супутника алмазу — піропу. На підставі цих досліджень складено першу прогнозну карту можливої корінної і розсипної алмазоносності України. Прогноз підтвердився в 70-х роках ХХ ст відкриттям чотирьох трубок та двох дайок кімберлітів і навіть знахідок в одній з них кристалів алмазу. Основні прогнозні розробки були опубліковані в книгах під його керівництвом:
«Алмазоносность юго-западной окраины Русской платформы» (1970)
«Алмазоносність теригенних утворень балтської світи України» (1973)
«Геология алмазных месторождений» Учебное пособие. Львов ЛГУ (1982)
Сенсаційним стало визначення серед теригенних відкладів центральної частини Донбасу поряд з малохромистим піропом хромового піропу (О. Бобрієвич, М. Головко, Л. Дружинін та ін., 1977) з вмістом Cr2О3 = 4,88-6,27%, що є близьким до піропів з алмазоносних кімберлітів Якутії та алмазовмісних ксенолітів мантійного перидотиту. Ці знахідки, безумовно, стали важливим доказом прояву в цьому регіоні алмазоносних кімберлітів. Вони мають принципове значення в розгляді реальності загальнотеоретичних передумов корінної алмазоносності не тільки цього регіону, а й Східноєвропейської платформи загалом.
Нагороди
Наукова, педагогічна і громадська діяльність ученого високо оцінена геологічною громадськістю на державному і міжнародному рівнях.
Медаль «За доблестный труд»
Медаль В. І. Лучицького
Медаль «За заслуги у розвідці надр»
Медаль «За трудову доблесть»
О. П. Бобрієвича обрано академіком Нью-Йоркської Академії наук, нагороджено срібною медаллю «2000 видатних людей ХХ століття» і золотою медаллю «Людина року». Його ім'я занесено в енциклопедичний словник «Who is who».
Література
Андреева-Григорович А., Семененко В. Бобриевич Александр Павлович / Журнал «Геолог Украины». № 4 (28), ОКТЯБРЬ-ДЕКАБРЬ, 2009
А. П. Бобриевич «Даже самый маленький алмазик мог обернуться большим сроком» / інтерв'ю газеті «Високий Замок»
Геологический словарь (в трех томах), 2010, ВСЕГЕИ
«Геологическая служба Якутии. Геологическое картирование, открытие, разведка, персоналии 1957–2010» Москва, Научный мир, 2012г.
Посилання
- Андреева-Григорович А., Семененко В. Бобриевич Александр Павлович / Геолог Украины. – 2009. – № 4 (28).[недоступне посилання з червня 2019]
- О.Матковський, М.Павлунь «Геологічному фікультету 60 років» Архівовано 6 березня 2014 у Wayback Machine.
- О. П. Бобрієвич — 80 років від дня народження
- Історія кафедри петрографії ЛНУ ім. Івана Франко
- Автореферат «Золото в осадових комплексах України 2003 года»
- Алмазы навсегда. Навсегда в проектах?