Богданович Владислав Леонардович

Богданович Владислав Леонардович (27 вересня 1890 (або 1891), Маріуполь — 25 лютого 1956, Лондон) — військовий моряк, учасник Білого руху, письменник. Член Російського економічного товариства.

Богданович Владислав Леонардович
Народження 27 вересня 1890(1890-09-27) або 1891
Маріуполь, Катеринославська губернія, Російська імперія
Смерть 25 лютого 1956(1956-02-25)
Лондон, Велика Британія
Країна Російська імперія
Приналежність Російська імперія;
Білий рух
Роки служби 1917–1919

Біографія

Народився 27 вересня 1890[1] року в місті Маріуполь, Маріупольського повіту, Катеринославської губернії, Російської імперії.

Здобув освіту в Московському університеті.

Під час Першої світової війни служив на флоті. З юнкера стає офіцером флоту в 1916 році. Далі служить мічманом, помічником начальника управління морського транспорту в Архангельську.

З 27 листопада 1918 року перейшов в Добровольчий флот на якому служив до 1919 року на тій же посаді.

У 1919 році емігрував до Лондона, де працював в урядовому транспортному комітеті. Залишився в еміграції та працював фахівцем з морського транспорту. Був членом Російського економічного товариства.

Помер 25 лютого 1956 року в Лондоні.[2]

Родина

Був одружений з Ганною Фрідріхівною Екштейн, донькою статського радника.

У 1917 році у Богдановича народився син Андрій, який в подальшому здобув освіту лікаря та став офіцером англійського флоту.

Творчість

Свою творчість (в тому числі і статті) публікував в «Морському журналі» з 1928 по 1932 рр. Був редактором окремої рубрики з мореплавства[3][4]. Серед статей:

  • К вопросу о создании единой морской семьи / Владислав Л. Богданович // Морской журнал. — октябрь 1930 г.(рос.)[5]

В журналі Російського економічного товариства «Journal of the Russian Economic Association» (№ 6)[6] було видано і доповідь, яку Богданович напередодні зачитав у Лондоні в 1921 році перед членами РЕО[7]:

  • Северный морской путь в Сибирь, его значение для ближайшего будущего и торговая организация(рос.)[8]

Як учасник Білого руху та громадянської війни в Росії, порівнюючи російську та американську історії у 1931 виклав думки у статті «Томас Пейн в борьбе за независимость США»[9]

Літературні твори публікувалися також й у журналі «La Sentinelle»[10].

Примітки
  1. Волков С. В. Офицеры флота и морского ведомства: Опыт мартиролога. — М.: Русский путь, 2004. — С. 54
  2. Волков С. В. Офицеры флота и морского ведомства: Опыт мартиролога. Стр 54 -55
  3. Волков С. В. Белое движение в России: организационная структура. (Материалы для справочника). — М., 2000. — С. 241
  4. Морской журналъ, Изд. Каютъ-Компаніи въ Прагѣ, 1931. — № 39-45. — С. 38
  5. Морской журналъ, Изд. Каютъ-Компаніи въ Прагѣ, 1931. — № 39-45. — С. 6
  6. История открытия и освоения Северного морского пути. — М.: Морской транспорт, 1956. — С. 702(рос.)
  7. Журнал «Северная Азия», Томи 1-5, 1925. — С. 31
  8. Российская национальная библиотека(рос.)
  9. Boris L. Nicolaevsky Collection in the Hoover Institution Archives (Stanford, CA: Hoover Institution, Stanford University, 1994)
  10. журнал «Часовой: La Sentinelle», Выпуски 293—303. — С. 3

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.