Богданович Олексій Володимирович
Олексі́й Володи́мирович Богдано́вич (*23 березня 1963, с. Береза, Глухівський район, Сумської області) — український актор театру і кіно. Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1996), Народний артист України (2006).
| Олексій Богданович | ||||
|---|---|---|---|---|
 Олексій Богданович | ||||
| Олексій Богданович | ||||
| Народився |
23 березня 1963 (58 років) Береза, Шосткинський район, Сумська область, Українська РСР, СРСР[1] | |||
| Громадянство |
 Україна | |||
| Діяльність | актор, кіноактор, ведучий, телеведучий | |||
| Alma mater | Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого | |||
| Заклад | Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка | |||
| Роки діяльності | 1986-теперішній час | |||
| IMDb | nm4279750 | |||
| Нагороди та премії | ||||
|
| ||||
 Олексій Богданович у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Біографія
Олексій Богданович народився в селі Береза Глухівського району на Сумщині. Найменший у великій родині (він має двох братів і сестер). Батько був економістом, мати працювала вихователькою в дитсадку. Батьки хотіли, аби син вступив до медичного інституту. Проте він обрав Київський інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого, навчався на курсі у Леоніда Олійника. По закінченню у 1984 році інституту почав плідну працю у Національному академічному драматичному театрі ім. Івана Франка, а згодом і в кіно.
Пройшов строкову службу у військах зв'язку.
Володар двох премій «Київська пектораль» та премії Людина року-2004.
Є членом Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка (з грудня 2016).[2]
Олексій Богданович — Федір Протасов (Вистава «Живий труп», реж. Р. Мархоліа 2014 р.)
Важливі дати
- 1984 — закінчив Київський театральний інститут; актор театру ім. Франка; перша роль у виставі «Трибунал»
- 1986 — перша кінороль у фільмі «Усе перемагає любов»
- 1989 — одружився з однокласницею
- 1996 — лауреат Національної премії ім. Шевченка
- 2000 — за роль Чічікова став найкращим театральним актором року
- 2004 — найкращий актор у рейтингу «Людина року»
- 2006 — народний артист України
- 2018 — орден «За заслуги» III ступеня[3]
Олексій Богданович — Просперо (Вистава «Буря», реж. Сергій Маслобойщиков)
Олексій Богданович — Йоран Перссон (Вистава Ерік XIV, реж. С. Мойсеєв)
Ролі
Театр
- Володя — «Трибунал» А.Макайонока
- Олексій — «Кабанчик» В.Розова
- Паллант — «Енеїда» І.Котляревського
- Іван Бездомний — «Майстер и Маргарита» М.Булгакова
- Гриць — «Даринка, Гриць та нечиста сила» В.Бойка
- Федір — «Тев'є-Тевель» Г.Горіна
- Михась — «Гріх» В.Винниченка
- Гриць — «У неділю рано зілля копала» О.Кобилянської
- Ілько — «Патетична соната» М.Куліша
- Роман — «Сто тисяч» І.Карпенка-Карого
- Лукаш — «Лісова пісня» Лесі Українки
- Лірник — «Сни за кобзарем» Т.Шевченка
- Песик — «Стережися лева» Я.Стельмаха
- Дон Жуан — «З коханням не жартують» П.Кальдерона
- Король Артур — «Мерлін, або спустошена країна» Т.Дорста, У.Еллера
- Петруччо — «Приборкання норовливої» В.Шекспіра
- Едмунд — «Подорож у ніч» Ю.О'ніла
- Едгар — «Король Лір» В.Шекспіра
- Густав — «Бал злодіїв» Жана Ануя
- Принц Уельський — «Кін IV» Г.Горіна
- Граф — «Кохання у стилі бароко» Я.Стельмаха
- Чичиков — «Брате Чичиков» М.Гоголя
- Ксанф — «Езоп» Г.Фігейредо
- Тартюф — «Тартюф, або …» Ж. Б. Мольєра
- Людовик XIV — «Ех, мушкетери, мушкетери…» Є.Євтушенка
- Граф Альмавіва — «Весілля Фігаро» П.-О.Бомарше
- Іван Федорович — «Брати Карамазови» Ф.Достоєвського
- Жіль — «Маленькі подружні злочини» Е.-Е.Шмітта
- Подкольосін — «Одруження» м. Гоголя
- Преподобний Джонсон-і-Джонсон — "Гімн демократичної молоді" С.Жадана
- Просперо — «Буря» В.Шекспіра
- Протасов — "Живий труп" Л.Толстого
- Сірано - "Сірано де Бержерак" Е.Ростана
Кіно
- «Все перемагає любов» (1986, режисер М. Мащенко);
- «Блакитна троянда (мінісеріал)» (1988, режисер О.Бійма);
- «Увійди в кожен будинок» (1989, режисер В. Ілляшенко);
- «Останній бункер» (1991, режисер В. Іллєнко);
- «Гріх» (1991, режисер О.Бійма);
- «Для домашнього огнища» (1992, режисер: Б. Савченко)
- «Обітниця» (1992, режисер В. Ільяшенко)
- «Єлісейські поля» (1993, режисер О. Левченко)
- «Розкол» (1993, режисер С. Колосов)
- «Викуп» (1994, режисер В.Балакшинов)
- «Злочин з багатьма невідомими» (1993, режисер О. Бійма);
- «Judenkreis, або Вічне колесо» (1996, режисер В. Домбровський);
- «Природа», із серіалу «Острів любові» (1996, режисер О. Бійма);
- «Приятель небіжчика» (1997, режисер В. Криштофович)
- «Прощання з Каїром» (2003, режисер О. Бійма);
- «Украдене щастя» (2004, режисер А. Дончик);
- «Вовчиця» (2006, режисери Б. Недич, О. Тараненко, С. Альошечкін)
- «П'ять хвилин до метро» (2006, режисер С. Альошечкін)
- «Мільйонер» (2012)
- «Остання роль Рити» (2012)
- «Папараці» (2016)
- «Казка старого мельника» (2020, режисер О. Ітигілов)
Аудіокниги
- Юрій Винничук — «Весняні ігри в осінніх садах» (2005). Аудіокнига виробництва Мистецької агенції «Наш Формат» (2011, продюсування — Сергій Куцан, звукорежисура — Володимир Муляр).
Нагороди
- Орден «За заслуги» ІІІ ступеня[4]
Примітки
Джерела
- Богданович Олексій Володимирович
- Олексій Богданович
- ОЛЕКСІЙ БОГДАНОВИЧ: «РУХ В АКТОРСЬКІЙ ПРОФЕСІЇ МАЄ БУТИ БЕЗПЕРЕРВНИМ…» 2006
- Я не хочу жодних міфів про себе... 2 березня, 2007, zn.ua
- Олексію Богдановичу подобаються старші жінки 22 березня 2007
- Кроп Т. Олексій БОГДАНОВИЧ: «Не хочу гнівити Бога твердженнями, що я чогось недоотримав» 23 березня 2013, ukurier.gov.ua
- Коли дізнаєшся, як українську мову гнобили століттями, то з принципу її вивчиш 19.06.2017
- Олексій Богданович про те, чому не любить суржик, мало знімається в українському кіно і не спілкується з російськими колегами 17 червня 2019
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.