Богдан Зорич

Богдан Зорич народився 25 листопада 1908 року в селі Твіржа. Закінчив початкову школу в рідному селі, та Українську державну чоловічу гімназію у Перемишлі. Під час навчання був активним членом гімназійного 6-го Пластового полку ім. Івана Богуна.

У 1930 році був головою Мостиської повітової Екзекутиви ОУН, та працював референтом у мостиській філії «Просвіти».

За спробу зірвати шкільний референдум був заарештований польською Дифензивою у листопаді 1933 року. У червні 1934 року засуджений до п'яти років ув'язнення. Ув'язнення відбував у Перемишлі і Тарнові. Після звільнення працював у товаристві «Просвіта» та у структурі ОУН.

З липня 1941 року працює в Мостиському Ляндкомісаріаті та очолює Мостиський повітовий Український Допомоговий Комітет. У квітні 1943 року його заарештовує Ґестапо, але йому вдається втекти з Тюрми на Лонцького. Після втечі переходить на нелегальне ставище та займається організацією збройних формувань ОУН-Мельника на Мостищині.

Після Другої світової віни на еміґрації в Австрії. Активний член Братства святого Андрія у Форарльберґу, завідує культурними справами[1]. З 1951 року мешкає у Торонто. У Канаді займається громадською діяльністю, працює в Українському Народному Союзі.

У жовтні 1962 року на двадцять першому Крайовому З'їздї Українського Національного Об'єднання Канади обраний до Крайової Екзекутиви, зайняв посаду культурно-освітнього референта[2].

З 1962 року — голова канадської канцелярії та головний контролер[3] Українського Народного Союзу, у 1966 — 1974 роках — головний радник та заступник головного предсідника Українського Народного Союзу[4][5]. Входив до Головного уряду Клівленьдської конвенці 1958 року[6].

Богдан Зорич помер у 1984 році в Торонто.

• Визначні уродженці Мостищини на сайті Мостиської районної ради