Тюрма на Лонцького

У 1889–1890 роках на перехресті вулиць Леона Сапеги (сьогодні — Степана Бандери) та Коперника за проєктом архітектора Ю. К. Яновського була споруджена будівля австро-угорської жандармерії в стилі неоренесансу. Будівля самої в'язниці була зведена під час приналежності міста до Польщі, у 1918–1920 роках.

В тюремному корпусі знаходився Четвертий відділ Головної комендатури державної поліції, до повноважень котрого входила боротьба з «антидержавними» організаціями типу Організації українських націоналістів та Комуністичної партії Західної України. Неофіційно, тюрма спеціалізувалася на політичних в'язнях. У 1935 році в споруду було переведено слідчий відділ поліції, а в'язниця стала використовуватися як слідчий ізолятор. Під час Львівського процесу 1936 року в тюрмі утримувалися Степан Бандера, Ярослав Стецько, Микола Лебідь та інші підсудні.

Зовнішні відеофайли
	Кадри з німецького кіножурналу Wochenschau, що засвідчують стан «Тюрми на Лонцького» після відходу радянської армії зі Львова
	NKVD LVOV 1941Crime in the territory of Western Ukraine

Помилково вважається, що в 1939–1941 роках під час Першої радянської окупації в приміщенні знаходилася В'язниця № 1, розрахована на 1500 осіб. Але насправді тюрмою № 1 були «Бригідки»[1].

Сусідній головний корпус займало обласне управління НКВС. Після нападу Третього Рейху на СРСР в червні 1941 року працівниками НКВС було розстріляно близько тисячі в'язнів (згідно зі свідченнями Начальника тюремного відділу НКВС по Львівській області лейтенанта Лермана, 924 особи)[2][3].

Пам'ятник жертвам комуністичних злочинів

У 1941–1944 роках споруда використовувалася як слідча в'язниця гестапо, тут розміщувалися айнзац-групи СД. Тюремний двір був викладений надгробками зі старого єврейського кладовища[4]. Довгий час в тюрмі утримувався відомий польський вчений Казимир Бартель[5].

У 1944–1991 роках тут діяв слідчий відділ і слідчий ізолятор НКВС (НКДБ)-МДБ-КДБ СРСР, одночасно  — Управління внутрішніх справ Львівського міськвиконкому- Міське Управління ГУМВС України у Львівській області МВС України.

Навпроти в'язниці, на площі Шашкевича у 1997 році був зведений Пам'ятник «Жертвам комуністичних злочинів»[6].

Ініціативу львівської громадськості щодо створення в приміщенні колишньої тюрми «на Лонцького» Меморіалу пам'яті жертв окупаційних режимів підтримали Львівська міська рада, Львівська обласна рада та Служба безпеки України. Координацію робіт зі створення Меморіалу здійснювала Робоча група, до складу якої увійшли представники названих структур, Центру досліджень визвольного руху та відомі громадські діячі.

Вивіска меморіалу

Колегія Служби безпеки прийняла рішення про виділення приміщень та земельної ділянки для потреб майбутнього Меморіалу, вперше відкрила доступ до приміщень тюрми науковцям та громадськості, надала відповідні згоди для проведення першочергових робіт. Центр досліджень визвольного руху провів ґрунтовне дослідження історії тюрми, проводить збір спогадів та свідчень колишніх в'язнів. Результатом роботи групи стало затвердження Ідеї Меморіалу, проєкту концепції, проведення першого етапу міжнародного архітектурного конкурсу. Робочою групою напрацьовані першочергові заходи в рамках створення Меморіалу: організувати і провести фотофіксацію музейного приміщення та прилеглої території, провести історико-архітектурні дослідження та обстеження приміщень в'язниці, розробити зонування приміщення музею та прилеглої території, провести першочергові архітектурно-реставраційні, ексгумаційні роботи.

Кошти на відкриття меморіалу надала львівська громада, Центр досліджень визвольного руху та Фонд Катерини Ющенко (160 тисяч гривень)[7][8].

Подвір'я

Камера-душова

28 червня 2009 року відкрито перший етап експозиції меморіалу. На відкритті були присутні перша леді України Катерина Ющенко та Голова Служби безпеки України Валентин Наливайченко. Наприкінці 2009 року президент України Віктор Ющенко підписав указ про надання музею-меморіалу статусу національного[9][10].

Починаючи з середини 2010 року СБУ почала чинити тиск на адміністрацію музею і перешкоджати його роботі. Так, за їх словами, намагаючись попередити розголошення історичних фактів, що становлять «державну таємницю», співробітники СБУ провели у вересні 2010 року обшук приміщення музею й вилучили з нього два ноутбуки, жорсткий диск, паперові копії історичних документів, а також відео-свідчення дисидентів, записані дослідниками протягом останніх двох років[11].

У вересні 2010 року під час візиту до Львова музей відвідав прем'єр-міністр Канади Стівен Гарпер[12].

Розпорядженням Кабінету міністрів України від 10 жовтня 2011 року музей передали від Служби безпеки України до сфери управління Міністерства культури[13].